"Багатство не гріх, але дуже велика спокуса, якій небагато людей вміє опертися".  Блаженніший Любомир (Гузар)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Вересень 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 2
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

 

Цвинтар на Задвірній

Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву.

 Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше.

Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).

У книзі «Нариси з історії давнього Дрогобича» (Дрогобич, 2003), науковим редактором якої є Леонід Тимошенко читаємо, що перша писемна згадка про цвинтар при церкві Св. Спаса міститься в тексті візитаційного протоколу 1764 р.: «… Церква була невізитована того року, і люди говорили Федушкевичеві: “цвинтар пустий, як прийде декан, буде нам докоряти”…»

У архівах було знайдено план цього цвинтаря датований 1902 роком. На нинішній час  це поки що єдиний, знайдений у Дрогобичі, план некрополя.

Доля цього цвинтаря могла бути такою ж, як і так званого “ турецького холерного”  цвинтаря на вулиці  Завіжній, на якому ховали жертв німецького-націонал-соціалістичного режиму, тобто він мав бути знищеним. «Радянське слово» від 12.08.1969 р. повідомляло про знесення цвинтаря, а також і про те, що родичі можуть перепоховати тіла своїх близьких на інших цвинтарях. Після втручання облвиконкому та скарг мешканців, процес варварства було зупинено. Та 7 вересня 1988 року було оголошено про чергову реконструкцію цвинтаря, нібито за бажанням мешканців. Дрогобицька громада зібрала підписи, кладовище вдалося врятувати.

Що ж до самого некрополя то він за розмірами невеликий. Цвинтар на  сьогоднішній день вже повністю «заселений». Ховати на ньому припинили з 70-х років XX ст., про це говорять надгробні написи. Хоча і трапляються  випадки, що і після того як ніби місця вже немає, брама некрополя відкривається і на місце вічного спочинку прибуває ще один покійник.

Перш ніж увійти зайти на кладовище, потрібно пройти через невеличку браму з боку головної вулиці. У порівнянні з цвинтарною брамою цвинтаря на Трускавецькій, брама на вул. М.Грушевського є доволі скромною, як за розмірами, так і за пишністю. ЇЇ прикрашає фігурка Мати Божої, розміщена над брамою. Вона має  опущені очі, неначе сумує за кожним, хто знаходить місце спочинку на цьому цвинтарі. Від цвинтарної брами дорога йде дещо у гору і веде до каплички, а опісля каплички знову опускається. Якщо вкотре проводити паралель між двома некрополями то вони схожі тим, що обидва розташовані на пагорбах.

Цвинтар поділений на дві майже рівні частини, які розділяє стежка.  На некрополі у поховані люди, що колись заселяли вул. Стрийську, а саме: Губицькі, Німиловичі, Шипайли, Гевки, Флюнти, Коцюби.

Стосовно людей, які спочивають на кладовищі, а точніше їх біографічних даних, то  хотілося б детальніше зупинитися на прізвищі Німилович, оскільки воно було знаковим для Дрогобича.

Так,  на цвинтарі похований вчитель Івана Франка о. Іван Німилович. Згідно з метричною книгою, Іван Німилович народився в Дрогобичі 25.ХІ.1839 р. на Задвірному передмісті. Після закінчення Львівської духовної семінарії у 1873 р. постригся в монахи, став ігуменом монастиря, парохом церви Св. Трійці та директором Дрогобицької нормальної школи оо. Василіан. На цих посадах він пропрацював доволі довго, заживши великої пошани серед мешканців Дрогобича..

У Дрогобичі отець Іван Німилович зробив багато добрих і поважних справ. Зокрема, він займався порятунком старих ікон. Відтак, врятовані скарби релігійної культури та мистецтва стали основою теперішньої колекції місцевого краєзнавчого музею «Дрогобиччина».

Помер Іван Німилович у Золочеві 23.05.1909 р. Похорон спочатку відбувся там, задля чого наше місто скерувало до Золочева велику делегацію. Відтак дрогобицька українська громада почала вимагати дозволу на перепоховання свого земляка в рідному місті. Після чималих зусиль,    1912 року такий дозвіл було отримано і тлінні останки дрогобичанина були перевезені. На Стрийській дорозі делегацію зустрічало мало не все місто. Кожна церква вийшла зі своїми хоругвами. Поховання влаштували на цвинтарі при церкві Св. Спаса, де неподалік народився Іван  Німилович. Могила отця була тоді неподалік дороги, і місце захоронення вважалося вельми почесним. У часи “ радянського раю ” могилу отця було сплюндровано. Зникла також і єдина фотографія.

Сторінка 1 із 2 1 2

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині