Прийдіте, пиймо нове пиття, що не з каменя неплідного чудесно випливає, але з нетління джерела, яке виточив із гробу Христос; в Ньому ми утверджуємось. 

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Листопад 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 23
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

«День святого Валентина» – розпусне свято в сучасній обгортці

 


14 лютого мільйони людей в усьому світі вітають один одного з «днем святого Валентина», який прийнято також називати «днем закоханих». Мільйони подарунків та листівок-«валентинок» купуються з нагоди «свята». Переважна більшість з тих, хто відзначає цей день, обманюючись нібито церковною назвою та іменем святого Валентина, вважають, що роблять добру, а можливо навіть і благочестиву справу. Адже і Бог є Любов, і святий Валентин нібито постраждав за те, що попри заборону римського імператора вінчав закоханих. Насправді ж «день святого Валентина» ні за своєю історією, ні за традиціями відзначення не має нічого спільного ані зі святістю, ані з благочестям, ані із заповіданою Богом любов'ю. Якщо проаналізувати зміст сучасних телепередач, які транслюють цього дня, послухати радіо, почитати публікації у світській пресі або поцікавитися змістом різних розважальних заходів у численних клубах і дискотеках – можна переконатися, що любові, як духовному почуттю, яке веде до єднання у шлюбі чоловіка й жінки, особлива увага не надається. Здебільшого говориться про закоханість, пристрасть, залицяння та полюбовні ігрища. Словом – про розпусту під іменем любові. «День святого Валентина» – також дуже комерціалізоване свято. Як і «Хелоуін», воно приносить виробникам різноманітної атрибутики, «валентинок», подарунків, власникам розважальних закладів величезні прибутки. Тому це «свято» активно пропагується у США та інших країнах Заходу. А звідти в останні два десятиліття воно проникло і до нас. Що ж таки святкують цього дня? Зазвичай розповідають, у III столітті за правління імператора Клавдія II жив святий Валентин. Він, будучи священиком, таємно вінчав закоханих молодят, яким злий Клавдій заборонив одружуватися. Згодом Валентина було схоплено і відправлено до в'язниці. Молодого священика мали стратити, і легенда розповідає, що в останні дні свого життя він закохався в дочку тюремщика та перед смертю написав їй листа з підписом «твій Валентин». Нібито в пам'ять про це любовне послання і прийнято цього дня посилати листівочки-«валентинки». Правдивими в цій історії є лише час життя, пресвітерський сан святого Валентина й те, що він постраждав в правління імператора Клавдія ІІ. Православною Церквою пам'ять його відзначається 19 липня (за новим стилем) разом з іншими мучениками, які постраждали в той час у Римі. Про життя святого пресвітера Валентина, окрім його мученицької кончини, майже нічого не відомо. І вінчати він, скоріш за все, не міг, оскільки у час його життя Церквою визнавався законним шлюб, укладений за громадянським законом і скріплений християнами через спільне причастя та оголошення перед громадою. В якості окремого чину вінчання стало звершуватися на багато століть пізніше. Сучасне святкування «дня святого Валентина» прийшло до нас із Заходу. Раніше 14 лютого пам'ять святого Валентина відзначала Римська Церква. Але там після календарної реформи це святкування перейшло до розряду необов'язкових. Натомість тепер Католицька Церква в цей день вшановує святих Кирила і Мефодія – просвітителів слов'ян. Тож ані католики, ані православні 14 лютого не згадують святого Валентина. Що ж тоді святкується цього дня мільйонами людей? Прикро, але як і в «Хелоуін» – ніч перед католицьким торжеством Всіх святих, під церковним іменем люди відзначають язичницьке свято. У Римській імперії цього дня святкували Луперкалії, «Lupercalia» (від лат. lupo – вовчиця, а також у значенні – блудниця, розпусниця). Святкові ігрища розпочиналися біля підніжжя Палатинського пагорба, де, за легендою, вовчиця викормила засновників Риму – Ромула і Рема. Тут звершувалися жертвоприношення. Два оголених молодики вбивали козу, після чого з її шкіри нарізались тоненькі паски, які називались «фебруа» (звідси і латинська назва цього зимового місяця – «фебруарій»). Далі хлопці оголеними бігали містом і шмагали дівчат та жінок пасками із сирої козячої шкіри. Жінки ж підставляли оголені плечі та груди, вважаючи, що удари зроблять їх коханими та жаданими, а в майбутньому подарують їм легкі роди та багато дітей. Свято Луперкалій зазвичай закінчувалося «священною» розпустою. Ось таке «свято» вільних статевих стосунків і дійшло до сьогодення під іменем «святого Валентина», пам'яттю якого в час після християнізації Риму прикрили його розпусну сутність. У часи Середньовіччя чуттєві насолоди язичницьких Луперкалій заховали за романтичними легендами про благородного священика, який помер за те, що вінчав закоханих. Саме у цій «обгортці» дожили поганські святкування й донині. Після такого історичного екскурсу цілком зрозуміло, що православному християнину не варто ані відзначати «день закоханих», ані підтримувати цю традицію серед інших. Навпаки, слід пояснювати її історію та язичницький зміст. А днем любові для кожного повинно бути не тільки 14 лютого, але й кожен день. Бо не для одного дня, а для всього життя Спаситель дав заповідь: «Полюби ближнього свого, як самого себе».
 

 

Дивен світ





 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині