"Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений." /Мт.23,12/ 

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Листопад 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 23
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Травневі молебні — значення і традиції

Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.

Початків цього молебню слід шукати у піснях на прославу Пресвятої Діви, відомих на Сході вже у V ст. На Заході присвячення травня Матері Божій з’явилося допіру на межі ХІІІ і XIV століть, завдяки іспанському королю Альфонсу Х. Він заохочував підданих, аби вечорами збиралися на спільну молитву перед статуями Богородиці Діви.

 Травневі молебні швидко стали популярні в усій християнській Європі. Один з верхньорейнських містиків, блаженний домініканець Генріх Сузо, у своїх текстах згадує, що ще дитиною збирав по луках квіти й відносив їх Марії. У XVI столітті поширенню марійної побожності посприяло винайдення друку. А вперше травень був названий місяцем Марії у виданій 1549 року в Німеччині книжечці «Духовний травень», яка була письмовою відповіддю на Реформацію. 

В численних житіях святих і монастирських хроніках можна прочитати про травневий культ Діви марії. Хорошим прикладом є св. Филип Нері, який збирав дітей біля статуї Матері Божої, заохочував їх молитися і приносити квіти до Її ніг. Подібні звичаї описують хроніки італійських домініканців XVII століття.

Отцем травневих молебнів став неаполітанський єзуїт о. Ансолані, який жив на межі XVII і XVIII століть. Він організовував у королівській каплиці спеціальні концерти марійних пісень, які завершувались урочистим благословенням Пресвятими Дарами. Великим прихильником і поширювачем цієї форми вшанування Матері Божої був інший єзуїт, о. Муцарелі, який 1787 року надрукував спеціальну брошурку, розіславши її до всіх єпископів. Попри заборону діяльності єзуїтів, яку здійснив папа Климентій XIV, о. Муцарелі зумів прищепити цей травневий молебень у практику вірян храму Іль Джезу в Римі. Поширив він її також і в Парижі, де супроводжував папу Пія VII під час коронації Наполеона Бонапарта. То саме Пій VII наділив марійні молебні першими відпустами. 1859 року черговий наступник св. Петра — Пій ІХ затвердив ту форму травневого молебню, яка відома й досьогодні і складається з Лоретанської літанії, повчання священика і врочистого благословення Пресвятими Дарами.

У Польщі, звідки ця традиція прийшла у в Україну, перші травневі молебні згадуються 1838 року; вони відбувалися на теперішній українській землі, в Тернополі, у храмі єзуїтів. У середині ХІХ століття маївки вже було служено у багатьох містах, зокрема у Варшаві, в храмі Святого Хреста, у Кракові, Плоцьку, Торуні, Новому Сончі, Влоцлавку та в українському нині Львові.

Лоретанська літанія, яка є головною частиною травневого молебню, виникла найімовірніше уже в ХІІ столітті, її батьківщиною є Франція. Зібрані разом заклики прославлення Пресвятої Богородиці затвердив 11 червня 1587 року папа Сікст V. Своєю назвою літанія завдячує італійській місцевості Лорето, де вона набула виняткової популярності. Оскільки вірні часто додавали до цих звернень свої власні, 1631 року Свята конгрегація обрядів заборонила впроваджувати у текст молитви свої довільні зміни. Нові звернення у літанії мали бути затверджені Церквою. Виникали вони мірою розвитку маріології. Хоча певні варіації у літанії існують: так, у Польщі офіційно дозволено звертання «Царице Польщі». До польської версії літанії цей рядок потрапив після того, як Апостольська Столиця затвердила урочистість Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі. Натомість в офіційній версії Лоретанської літанії українською мовою рядка «Царице України» немає (якщо у когось в молитовниках є, то це неофіційний текст «для місцевого використання» або для індивідуальної молитви).

Щодо цього звертання голова Літургійної комісії Конференціє єпископату України єпископ Яцек Пиль каже так: «До польської версії літанії це звертання додали після того, як ціла Польща була урочисто присвячена Борогодиці Діві. Це відбулося на врученні Діві Марії всієї Польщі, всіх її земель і людей усіх станів, як це перелічено у Ясногурських шлюбах короля Яна Казимира. Себто це було усвідомлене присвячення Матері Божій цілої тодішньої держави. В Україні зараз відбулося вже кілька актів присвячення Діві Марії: римо-католики віддали державу під опіку Її Непорочного Серця, греко-католики звершили акт віддання України під Покров Богородиці. Отже, певною мірою підстави для включення такого звертання ніби є. Але візьмімо до уваги те, що ’наші’ присвячення відбулися на тлі Кримських трагічних подій, вони були термінові, без належної підготовки всього народу. Відповідно, можна починати думати про те, щоби розпочати старання перед Апостольською Столицею, аби звернення ’Царице України’ було включене до нашого тексту літанії, але спершу варто провести глибоку підготовку віруючих, наприклад, організувати велику і спільну новенну в жовтні, який теж є марійним місяцем. І, відповідно, щоб це не було якоюсь відокремленою дією римо-католиків в Україні, оскільки греко-католики також звершили, зі свого боку, таке присвячення. Це мала би бути справді всецерковна і загальнонародна підготовка до серйозного акту; наразі ми просто перебуваємо в загрозливій ситуації».

Щодо різних «місцевих» звертань, не наявних у затвердженому тексті, то вони також належать до побожності внутріорденського рівня, наприклад. Такі звертання, як читане у капуцинському молитовнику «Царице Серафітського Ордену», або в кармелітській версії «Царице Святого Скапулярію», не заборонені церковною владою, але не становлять офіційного тексту. 





 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині