"Людська є річ грішити, християнська - з гріхів повстати, а диявольська - в гріхах перебувати", - Св. Августин

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Листопад 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 67
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

 

ПРАЗНИК БОЖОГО ТІЛА В ЗАХІДНІЙ ЦЕРКВІ


Починаючи від 12 століття, видно в Західній Церкві намагання, щоб Пресв. Євхаристію і поза Службою Божою робити предметом осібного культу. Основу до того дали різні мотиви. Найперше, в тому часі постають богословські контроверсії щодо способу перебування Ісуса Христа під видами хліба й вина. Ще 11 віці єретик Беренґарій з Тур (+1088 р.) перечив дійсну присутність Христа в Пресв. Євхаристії, а признавав тільки духовну присутність. За ним у пізніших віках пішли інші, як Лютер, Цвінґлі й Кальвін. Всі ті єресі осудив пізніше Тридентський Собор. Крім того в 13 віці була сильно впала участь вірних у Св. Причасті, тож адорація Св. Тайн мала це частинно заступити.

Безпосередній мотив до установи окремого празника Пресв. Євхаристії .— "Божого Тіла" дала монахиня августиніянка, блаженна Юліянна з Льєж (+5 червня 1258). Коло 1209 р. вона більше разів мала видіння, де бачила повний місяць у блиску, який одначе мав на собі темну пляму. Бл. Юліянна зрозуміла видіння в тому смислі, що місяць означав Церкву, а темна пляма на ньому означала брак празника в честь Євхаристійного Христа. Своє видіння вона подала до відома церковній владі. В наслідок того єпископ Роберт з Льєж 1246 р. установив у своїй дієцезії празник у честь Найсв. Тайн. Цей празник був відсвяткований перший раз 1247 р. у церкві Св. Мартина в Льєж.

Празник Пресв. Євхаристії відтак поширився і на інші краї Европи. Папа Урбан ІV-ий осібною буллею з 1264 р. наказав святкувати цей празник у цілій Католицькій Церкві, під назвою "Празник Христового Тіла". Та одначе заведення цього празника на початку в багатьох місцевостях натрапляло на спротив духовенства. Тому Папа Климент \/-ий на соборі у Вієнні 1311 р. наново потвердив рішення свого попередника щодо празника Христового Тіла, і відтоді він стає загальним у цілій Західній Церкві.

Установа празника Божого Тіла відчинила двері до різних богослужб і практик, що мали на цілі побільшити культ Євхаристійного Христа. Щораз більше видно напрям, щоб перед вірними не скривати Св. Тайн, але їм показувати їх чи то на Св. Літургії чи то в часі процесії чи під час інших відправ. Тепер на латинській Службі Божій появляється нова практика: по освяченні високо підносити Агнця, щоб усі присутні його бачили. В 14 віці ця практика стає загальною. Деякі священики щодо цього йшли так далеко, що по освяченні на Службі Божій оберталися до людей і показували їм освяченого Агнця.

Від 14 сторіччя головною частиною празника Божого Тіла стають прилюдні процесії зі Св. Тайнами по дорогах і публічних місцях. Виглядає, що перша така процесія відбулася в місті Кельні, Німеччина, в 1279 році. В половині наступного століття процесія зі Св. Тайнами стає вже невідлучною частиною празника Божого Тіла. Первісно несено Св. Тайни в заслоненій дарохранильниці, відтак появляються осібні до того посуди, звані монстраціями, які в 15 віці стаються загальним звичаєм.

З бажання, щоб Євхаристійному Христові віддати якнайбільшу почесть, постають різні практики, як часте виставлення Найсв. Тайн навіть під час Св. Літургії, благословення Св. Тайнами при кінці молебнів, 40-годинне моління, нічні й вічні адорації, св. години і т. д.


ВАТИКАНСЬКИЙ СОБОР ІІ-ИЙ І ПРЕСВЯТА ЄВХАРИСТІЯ

Ватиканський Собор ІІ-ий у своїх декретах небагато говорить про культ Пресв. Євхаристії поза Св. Літургією, зате дуже наголошує цей культ у зв'язку з Літургією та значення Св. Літургії і Св. Причастя для життя Церкви й освячення вірних. Тому дуже поручає усім вірним часту участь у Св. Літургії і Св. Причасті. В декреті про Св. Літургію сказано: "Проте Літургія є тією вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, й одночасно є і тим джерелом, звідки випливає вся її сила... Отже в Літургії, зокрема в Євхаристії, немов із джерела, витікають на нас ласки та з найбільшою успішністю осягається освячення людей у Христі, і Боже прославлення, до якого, немов до мети, зміряють усі інші діла Церкви (§10)... Дуже поручається оцю досконалішу участь у Службі Божій, коли то, після причастя священика, вірні приймають Господнє Тіло з того самого Жертвоприношення" (§55). А в декреті про Пресвітерів Собор каже: "Не може, одначе, постати жадна християнська спільнота, якщо вона не має коріння і основ у відправі Пресвятої Євхаристії, від якої треба починати всяке виховання у громадському дусі" (§6).

Свщ. Конґреґація Обрядів, маючи на увазі бажання Собору, щоб відправа Св. Літургії і Св. Причастя були осередком богопочитання в Церкві, дня 25-го травня 1967 р. видала осібну інструкцію "Про Культ Євхаристійної Тайни". Інструкція подає різні приписи відносно відправи Св. Літургії та виставлення Найсв. Тайн. Вона заказує дві літургійні відправи рівночасно: "Треба вважати, щоб не було двох літургійних богослужб у тому самому часі і в тій самій церкві, бо це розбиває увагу вірних. А це передусім відноситься до відправи Пресв. Євхаристії. І якраз такого розсіяння вірних треба пильно уникати, яке буває через рівночасне служення Служб Божих у тій самій церкві, коли правиться Св. Літургія з народом у неділі або святочні дні" (§17).

Щодо цілі зберігання Св. Тайн поза Службою Божою інструкція пригадує на рішення в тій справі Апостольської Столиці з 1 жовтня 1949 р., де сказано: "Треба пригадати, що головна й первісна ціль, для якої зберігаються Св. Дари в церкві поза Службою Божою — це уділення Св. Напуття. Другорядні цілі - це роздача Св. Причастя поза Службою Божою і адорація Господа Нашого Ісуса Христа укритого під цими видами" (§49).

Вкінці, інструкція приписує, щоб виставлення Св. Тайн для адорації мало відношення до Св. Літургії, яка того дня правиться: "Конечним отже є, щоб, коли буває урочисте й довше виставлення Найсв. Тайн, то воно повинно починатися при кінці Св. Літургії, на якій був освячений Агнець, що має бути виставлений... В часі виставлення Св. Тайн не можна правити Служби Божої в тій самій церкві... а це тому, бо служення Таїнства Євхаристії у досконаліший спосіб замикає в собі ту духовну злуку, до якої виставлення повинно провадити вірних" (§60 і 61).
 

Сторінка 2 із 3 1 2 3

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині