Слава Ісусу Христу! "Усі ангели разом не мають такої влади, яку має священик, бо не можуть відпустити ні одного гріха. А вже найбільша священича гідність у тому, що на слова священика в Службі Божій Христос сходить на землю", - Св. Григорій Богослов

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Листопад 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 67
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

ПРАЗНИК ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ В НАШІЙ ЦЕРКВІ

Латинська Церква в 13 сторіччі установила празник у честь Пресв. Євхаристії, головно в тій цілі, щоб протидіяти єресям, які перечили правдиву присутність Ісуса Христа під видами хліба й вина. Святкування цього празника не осталося без впливу й на Східні Католицькі Церкви. З бігом часу празник Божого Тіла приймають Східні Католицькі Церкви сирійців, халдейців, маронітів, вірменів, коптів, мелхітів та італо-греків. Рішенням Замойського Синоду цей празник став обов'язковим і в нашій уніятській Церкві.

Яка ж історія, розвій та практика празника Пресв. Євхаристії у нашій Українсько-католицькій Церкві?
КУЛЬТ ПРЕСВ. ЄВХАРИСТІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКВІ ДО СИНОДУ В БЕРЕСТІ

Наш український нарід приймаючи св. віру з Візантії, прийняв з нею і тисячолітню традицію Східньої Церкви щодо культу Пресв. Євхаристії. А цей культ від апостольських часів, як було вище сказано, полягав у приношенні Св. Безкровної Жертви та у Св. Причастю. І наша Українська Церква від самих початків християнської віри цей культ ревно плекала. Про те сказано дещо більше в розділі про пасхальне Св. Причастя.

Тут варто пригадати ще науку і приписи відносно культу Пресв. Євхаристії двох великих світочів Української Церкви: митрополита Петра Могили і Слуги Божого митрополита Андрія Шептицького.

Київський митр. П. Могила у своїм Требнику з 1646 р. приписує як священикам так і мирянам зберігати дуже велику почесть до Пресв. Євхаристії. Священики мають з великою пошаною і побожністю Св. Тайн дотикатися, їх хоронити і їм Божу почесть віддавати. До святилища мають входити з відкритою головою і перед Св. Тайнами зробити глибокий поклін. При відході зі святилища треба знову Св. Тайнам низенько поклонитися. Подібно й на початку і при кінці кожної богослужби треба зробити побожний поклін.

Те саме наказує митр. Могила й тим, що служать коло престола. Вони не сміють навіть дотикатися престола, а тим більше на нім стоячих Св. Тайн. З огляду на пошану до Св. Тайн ніхто з недуховних осіб не сміє входити до святилища. А паламарі мають часто сповідатися і приймати Св. Причастя та жити чесно і тверезо. Священики обов'язані вчити людей, щоб при стрічі священика зі Св. Тайнами до хворого, падали на коліна і віддали поклін Христові у Св. Тайнах. Священики повинні перестерігати вірних, щоб під час Служби Божої на Великому Вході при перенесенні чесних Дарів на престіл, вони не робили поклону до землі, бо ці Дари ще не освячені.

Подібно і Слуга Божий митр. Андрій Шептицький вимагає превеликої пошани для Св. Тайн на престолі. "Найсвятішим місцем у церкві — каже він у пастирському посланні з 1900 р. — це престіл Божий, а на ньому кивот — палата Христа... Бо Св. Жертовник то найсвятіше місце. А тому, що на ньому приноситься найсвятіша Жертва Служби Божої, і тому, що Найсвятіший Господь неба й землі мешкає на ньому під видами хліба. Це місце таке святе, що християнинові й діткнутися його не вільно! А священики, що є посвячені для Божої служби, зближаються до нього лише зі страхом, а завжди з чистим сумлінням. Це місце таке святе, що на ньому не сміє бути ні однісенькоі речі, що не є приписана нашим святим обрядом". (Пастирський Лист з 1900 р.).

Тож закид деяких латинників, що в Східній Церкві нема належного почитання Пресв. Євхаристії, не має жадної основи, бо тоді той сам закид треба би зробити всім Св. Отцям Східньої і Західньої Церкви й цілій Христовій Церкві першого тисячоліття.

Вправді нема богословської трудности щодо почитання Пресв. Євхаристії поза Службою Божою, бо раз освячений хліб остає назавжди освячений, як довго тільки зберігаються види хліба. Трудність радше в тому, що такий культ не є в традиції Церкви, відбігає від головної цілі установи та що такий культ може відривати вірних від Христа на Службі Божій і від Св. Причастя. Кивот на престолі, хоча має того самого Христа, що і Св. Літургія, не сміє взяти верх над Безкровною Жертвою Св. Літургії та Св. Причастям, бо це властиво есенціяльні акти Євхаристійнсго почитання.

На Сході ніхто ніколи не перечив дійсної присутності! Христа у Пресв. Євхаристії, тому не було потреби ту присутність наголошувати осібним почитанням поза Св. Літургією.
КУЛЬТ ПРЕСВ. ЄВХАРИСТІЇ ВІД ЧАСУ УНІЇ ДО ЛЬВІВСЬКОГО СИНОДУ

На вищеподаній основі стояли наші Владики, коли приступили до єдности з латинською Церквою на Соборі в Бересті 1596 року. Вони так цінили традицію Сходу і звичаї нашої Церкви, що навіть боялися, щоб їх не змушувано до процесії на празник Божого Тіла. Тому в своїх артикулах відносно з'єдинення з 1 червня 1595 р. вони в цій справі ставлять осібне застереження: "Щоб нас не змушувано до процесії в день Божого Тіла, цебто, щоб ми також мали ходити зі Святими Тайнами, бо в нас є інший спосіб і практика Тайн" (§7). Вони собі застерігають, "Щоб не було заборонено ходити до хворих з Найсв.Тайнами публічно та зі свічками і в ризах згідно з нашими приписами" (§ 23).

Хоча наші Владики приступаючи до Унії, дуже бажали точно зберегти традиції та звичаї Східньої Церкви, то одначе вже внезабарі по Унії появляється в нас намагання, щоб у богослуженнях якнайбільше наближатися до практик латинського обряду. Поволі виробляється поняття, що чим
більше ми уподібнимося до латинського обряду, то тим ліпшими станемо католиками. Про це пролатинське наставлення нашої уніятської Церкви Слуга Божий митр. Андрій Шептицький так говорить: "Нашим батькам, і перед і після Замойського Синоду, здавалося, що треба їм було якнайбільшим числом, хоч би й малих звичаїв і практик, зближатися якнайбільше до латинського обряду, щоб заслужити собі в латинників, найближчих сусідів, як і в латинників у західніх краях Европи та Римі, на опінію правдивих католиків. Та думка пхала багато з наших священиків до принимання живцем з латинського обряду незаконних, бо неодобрених Апостольським Престолом, а навіть ніякою церковною владою у нашій Церкві звичаїв... Такі латинські тенденції сильно скріпила ще ворожа вірі акція царської влади, що прямувала до знищення Св. З'єдинення". (Пастирське послання про обряди з 1941 р.).

За несповна сто років від Унії наш митрополит Кипріян Жоховський (1674-1693) у "Люблинськім Коллоквіюм", що відбулося 1680 р., вже говорить про такі практики в нашій Церкві: про 40-годинне набоженство, про часте виставлення Найсв. Тайн, про процесії зі Св. Тайнами та монстранції.
Замойський Синод, 1720 р., своїм рішенням наказує і в нашій Церкві святкувати празник Божого Тіла. Тож тепер і в нас щораз більше стає звичаєм, щоб під час різних богослужб і навіть під час Св. Літургії виставляти Св. Тайни, давати ними благословення поза Літургією, уладжувати процесії зі Св. Тайнами та вживати латинських монстранцій. В 1738 р. перший раз появляється друком наша служба на празник Пресв. Євхаристії.
ПРАЗНИК ПРЕСВ. ЄВХАРИСТІЇ І ЛЬВІВСЬКИЙ СИНОД

Львівський Синод, 1891 р., покликаючися на буллю Папи Урбана ІV-го, на рішення Тридентського Собору та на практику майже всіх Східніх Католицьких Церков, не тільки апробує празник Божого Тіла, але й підносить його до ряду великих Господніх празників з 8-денним попразденством та наказує щорічно святкувати його в четвер по неділі Всіх Святих, але з огляду на будний день, поручає переносити його на наступну неділю. Цієї неділі по заамвонній молитві має бути похід зі Св. Тайнами з церкви до чотирьох на різних місцях приготованих престолів. А де цього не можна б зробити, то треба три рази обійти церкву зі Св. Тайнами, вернутися до престола й уділити благословення Св. Тайнами. Типік о. Дольницького подає точні приписи, як має відбуватися процесія зі Св. Тайнами до чотирьох престолів та які при тих престолах треба читати євангелія.

Львівський Синод потверджує звичай давніше прийнятий у нашій Церкві, а саме, щоб на празник Пресв. Євхаристії і храмовий празник під час Св. Літургії виставляти Св. Тайни. В цих днях має бути благословення Св. Тайнами, а в празник Пресв. Євхаристії подвійне благословення: одне на початку Літургії, а друге при кінці Літургії по процесії. Перед благословенням Св. Дарами треба відспівати суплікацію.

Синод дозволяє на процесію зі Св. Тайнами також при інших урочистих нагодах, як празник Пасхи, з нагоди місій або під час відпустів. А коли нема процесії, то щоб у празничних чи особливих днях було виставлення Найсв. Тайн зі суплікацією. При виставленні Св. Тайн і процесії в празник Пресв. Євхаристії і в празник храму каже Синод уживати монстранцій, а при інших нагодах може бути виставлення або в монстранції або в дарохранильниці.

Синод приписує заховати давно принятий у нас звичай, щоб виставляти Найсв. Тайни у Велику П'ятницю і Суботу на Божому гробі або на престолі, а також носити їх під час обходу довкола церкви з плащаницею у Велику П'ятницю і перед утренею Господнього Воскресіння. (Титул IV, Гл. IV).
Апостольська Столиця при реформі наших богослужбових книг у 1940-их роках, маючи на увазі рішення Синодів Замойського і Львівського та традицію нашої уніятської Церкви, не вичеркнула з нашого церковного календаря празника Пресв. Євхаристії, але оставила його під назвою "Врочисте поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа Нашого Ісуса Христа".

Добре й похвальне всяке почитання Пресв. Євхаристії, але найліпше те, що найкраще відповідає волі Христа Господа, найбільше згідне з традицією Східньої Церкви та в дусі нашого обряду, а таким почитанням є якраз любов і цінення Св. Літургії та часте Св. Причастя. Того бажає Христос, до того заохочує Св. Церква й того вимагає потреба нашої душі.

Тому культ Пресв. Євхаристії у зв'язку з Безкровною Жертвою Служби Божої і Св. Причастям має і мусить бути в нас завжди на першому місці. "Немає святішого, величавішого та важливішого діяння, — каже Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький — ніж страшна Жертва Служби Божої. Коли священик приступає до жертовника, тоді його чин перевищає у важності і святості всі діяння людей, що їх історики записують як важливі історичні події". (Про відправу Служби Божої, 1942). А про значення Св. Причастя для нашого духовного життя Св. Пій Х-ий чаже: "Св. Причастя — це найкоротша й найпевніша дорога до неба". 

Сторінка 3 із 3 1 2 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині