Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою, що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього... Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! (Іс. 5:8,11)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Листопад 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 23
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

 Свята Літургія - Кровна та безкровна жертва Ісуса Христа

 

 

Я можу молитися вдома

Я не мушу ходити молитися до церкви... Я можу молитися вдома. Це дійсно так, і я сподіваюсь, що ви молитеся вдома щодня. Ви повинні бути вдячні за багато речей. Ви вчите своїх дітей казати «дякую». Але були б дуже невдячними, якби самі не говорили: «Дякую Тобі за те, що даєш мені силу прожити цей день». Ні, ви не мусите ходити молитися до церкви. Св. Павло каже: «Моліться завжди». Але ви ідете до церкви не тільки молитися. Як Божа Дитина, яка належить до Божої Родини, ви збираєтесь у Його Домі і єднаєтесь з усім створеним, як у цьому, так і наступному світі, щоб бути присутнім на найбільшій жертві, яка може бути запропонована Богові. Ви поєднуєте ваші молитви з Жертовною Молитвою, Божественною Жертвою за живих і мертвих...

Спочатку люди жертвували звірів

Весь світ проголошує славу і силу Бога. Людина є розумною істотою. Вона все це бачить. З самого початку серце людини бажало і шукало шляху, щоби пізнати і трактувати Бога як Верховного Володаря, Творця і Покровителя всесвіту. Є одна річ, що асоціюється з розумними істотами, це - любов. Лише розумні істоти здатні любити. Ви ніколи не чули про звірів, які б любили? Що ми асоціюємо з любов'ю? Дари!!! Якщо ви когось любите, ви ідете своїм шляхом, щоб показати, виразити, довести цю любов. Ми маємо дві розумні істоти в любові, Бога і Людину. Природно, ми бачитимемо тут обмін дарами. Хто дає більше? Порахуйте. Ваші благословення: Бог дав вам життя, інакше вас не було б тут, ви не мали б родини та друзів. Він дав вам найскладніше і найкраще збудоване тіло. Очі, вуха, емоції. Фактично все, чим володієте, - від Нього. Порахуйте ваші благословення. Людина завжди шукала можливість показати, виразити свою любов, залежність і вдячність. Що ж може людина запропонувати Богові? Золото, діаманти? Це все вже належить Богові. Він створив їх. Ми не можемо нічого запропонувати з того, що маємо, окрім нашої любові. Але любов виражається в дарах і жертві. Чим більша любов, тим більша жертва. Що є найдорожчим в світі для людини? Життя! Отже його, думала спочатку людина, вона мусить запропонувати Богові.

Історія розповідає нам про людські жертви, пропоновані Богові поганами. Але Бог не бажав людської смерті. Він бажав, щоб людина жила, любила і прославляла Його. Коли Авраам був майже готовий встромити ніж у серце сина, як жертву Богові, Бог крикнув з неба: «Не накладай руки на дитину», - і дав Авраамові барана замість дитини. Ось як це є. Людина дасть Богові іншу форму життя - тваринну. Нехай це символізує наше життя.

Таким шляхом ми пізнаємо Його Вищу Владу над нашим життям і смертю, і пізнаємо Його як Володаря і Подателя життя. Таким чином ми будемо виражати наше поклоніння і хвалу, наш смуток і каяття. Ми знаємо, що Бог приймає ці жертви, бо вони виражають почуття людини стосовно Бога і часто відвертають караючу Божу руку. Ми бачимо не лише Бога таким, що одобрює, але фактично таким, що говорить Мойсею докладно, яких звірів приносити в жертву, який посуд чи приладдя використовувати і які молитви промовляти. Прочитайте книги Вихід та Левіт. У всіх випадках Бог підкреслює, що Він хоче найкраще: найкращу зі стада овечку без плям, Перші Фрукти, а не залишки, чи те, що ми не потребуємо. Він хоче не лише жертви. Він хоче також священика, який би приносив жертву. Ми бачимо Бога, який вибирає Арона на Первосвященика, говорячи, що лише Арон та його нащадки можуть бути священиками. Жодна особа, яка походить з іншої родини, незалежно наскільки святої, не може взяти на себе цю честь. Все це прийшло від самого Бога.

Символи

Жертви Старого Завіту були добрі. Вони були найкращі з того, що могла пропонувати людина в ситуації, в якій вона знаходилась після падіння Адама: як просте створіння землі, людина є в природному стані. І ці жертви як символ нашої любові, поклоніння, розкаяння, прохання були прийняті і навіть вимагались Богом, але вони були лише простими символами і самі по собі не могли нічого зробити. Ви загубили ключ від вашого дому або машини і потім намагаєтесь відчинити замок, роблячи рухи, які нагадують поворот ключа. Так нічого не відкрити. Чи могла б людина коли-небудь запропонувати Богові жертву достойну Бога? Чи могла людина коли-небудь запропонувати Богові справжню жертву - не простий символ, а такий, що справді відновить збиток, завданий гріхом? Жертву, яка придбала би нам друге життя, Боже життя, яке Адам загубив через гріх, - таку, що придбає Небо для нас?

Для такої жертви необхідні дві речі. По-перше, це має бути зроблене одним із людського роду, бо ми є ті, що вчинили злочин; на всіх нас лежить вина. По-друге, дія повинна бути безмежної цінності, тому що той, хто є ображений, - Бог, і це робить злочин безконечним. Бо вага злочину визначається тим, хто є зранений та ображений. Учень в школі може образити і причинити біль іншому учневі. Це погано. Але якщо він образить і зробить боляче своїй мамі чи татові, вина є більшою. І ось - обмежена людина ображає безконечного Бога. Це робить злочин безконечним. Тому необхідними є безконечні оновлення. Через те акт оновлення повинен бути і людський, і Божественний (безконечний).

Але такої людини немає. Ось де приходить Божа любов. Вона не знає меж. Бог настільки нас полюбив, що навіть після Адамового падіння Він обіцяв Сам опуститися на землю і все зробити для нас. Чогось такого Він не зробив навіть для ангелів, коли ті впали.

Справжньою є Нова Жертва


Настав день, свято Благовіщення. Бог послав ангела до Святої Діви Марії із запитанням чи погодиться вона стати матір'ю Спасителя, Відкупителя світу. Якою буде її відповідь? Бог не примушує жодної розумної істоти. У відповідь прозвучало: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1, 38). І ангел відійшов від неї. В той момент Бог-Син був зачатий у її лоні... Богочоловік, Ісус. Бог створив своє тіло. У час увійшла вічність. Початок довгого перебування на землі, яке закінчиться на горі Голготі. Ісус, Богочоловік, три роки проповідував Своє Нове Царство, що є на землі й на небі, і яке повинно бути збудоване для нової людини; охоплюючи два життя - людське і божественне. Мешканець двох світів, землі та неба. Це привело Його до вироку та Голготи. Христос на Голготі, обнажений зі свого одягу, коронований терням. Жертвоприношення повинно було розпочатися. Боже Ягня, яке називалось Ісус, було готове до пожертвування. Ісус повинен стати Справжнім Жертовним Ягням. Жертовний Вівтар був готовий, але це не був вівтар, вкритий золотом, як у Старому Завіті, а важкий хрест. Священик? Так, він був потрібний. Хто, крім Нього, крім Ісуса, був достойним запропонувати цю велику жертву Сина Божого, Богочоловіка. Він є одночасно і священик, і жертва. Дійсно, Він використає їхні руки для вбивства жертви, але Він, Вічний Священик, запропонує Самого Себе. Вони прибили Його до хреста; вони пробили Його руки і ноги, підняли Його високо на вівтар хреста. Його жертва поєднає небо і землю; стане драбиною, яка вестиме нас до Неба. Замість літургійних жертовних молитов до Його вух долітали богохульства та прокляття грішників. Він взяв на Себе гріхи світу. Кару, покинутість Богом, які грішники самі накликали на себе, приймає Ісус. Його друзі покинули Його і тепер Його покидає Небесний Отець. «Боже мій, Боже мій, чому єси покинув мене» (Мр. 15, 34). Покинений Богом, Він важко переносить страждання. Це найбільше страждання засудженого бути покиненим через свою любов. Він висить там, вони не змогли вбити Його. Ніхто не може вбити Бога. Він вмирав за своєю власною доброю волею; «Ніхто його (життя) в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе... життя своє кладу я за моїх овець» (Ів. 10,11-18). Він був Первосвящеником. Він запропонує Себе Богові-Отцеві. Він помре лише тоді, коли дозволить своїй душі полишити Його тіло. «Отче, у Твої руки віддаю Духа мого!» (Лк. 23, 46). «Звершилось» (Ів. 19, ЗО). Його душа покинула Його тіло. Жертва була повною. Це був найбільший акт любові у світі. Не любові людини до людини, а любові Бога до людини. Тут був заплачений найбільший викуп у світі. «Не тлінним золотом чи сріблом ви були відкуплені від вашого життя» (1 Пт. 1,18), але найбільшою і Вічною Жертвою в світі. Якими б цінними та сильними не були б жертви Старого Завіту, вони були лише знаменням і прасимволом жертви Голготи. Вони отримали свою ціну від хреста.

Сторінка 1 із 2 1 2

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині