"Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений." /Мт.23,12/ 

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Листопад 2017     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 23
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Розвиток митрополій в Україні як явище у просторі і в часі

 

 

Нещодавно в Українській Греко-Католицькій Церкві створено три нові Митрополії: Львівську, Івано-Франківську і Тернопільсько-Зборівську. У зв'язку з цим доречно зробити екскурс в минуле і пригадати, як формувалися Київська і Галицька Митрополії.

Інформації про те, як створювалися ієрархічні структури Київської Церкви, в тому числі і митрополія, дотепер є обмаль. Очевидно, що початки слід шукати ще з часів князівських, від святого рівноапостольного Володимира Великого. Однак щодо деталей, то в друкованих джерелах існує ряд прогалин. «Повість временних літ», або, як її ще називають, «Повість Нестора», розповідаючи про хрещення князя, згадує священика Анастаса Корсунянина, котрого Володимир взяв із собою з Корсуня, тобто Херсонеса, а разом з ним «попи корсунскіє». А вже у 996 році згадуються єпископи, але не уточнюється, хто вони і звідки.

Яків Мних (в ХІ столітті він написав «Пам'ять і похвалу Володимиру») стверджує, що в часи Володимира був і митрополит. Літописні джерела розходяться щодо того, як називався перший митрополит. Згідно з одними Михаїл, згідно з іншими - Леонтій. Щодо другого митрополита, то тут розбіжностей немає. І вищезгаданий Яків Мних, і «Житіє Бориса і Гліба» називають його Іваном. Він мав би бути митрополитом вже у 1015 році, тобто саме тоді, коли помер князь Володимир і загинули його святі сини-страстотерпці Борис і Гліб.

У 1037 році, згідно з «Повістю Нестора», із Візантії у Київ на митрополичий престол прибув грек Теотампт, третій із черги митрополит. У 1049 році між Руською державою і Візантією розпочалася війна, і Теотампт покинув Київ. Невідомо, чи він це зробив за власним вибором, чи його до цього змусив князь Ярослав Мудрий. А вже у 1051 році у Києві зібрався Собор руських єпископів, на якому владики без згоди Царгороду обрали митрополитом Іларіона - відомого духовного письменника, автора «Слова о законі і благодаті». Іларіон - це перший митрополит, про котрого достеменно відомо, що був він за походженням русином. У часі його митрополичої діяльності, у 1054 році упокоївся князь Ярослав Мудрий. Також, як знаємо, у тому ж році сталося церковне розділення. Іларіон приймав у Києві папських легатів на чолі з кардиналом Гумбертом, котрі покинули Царгород після конфлікту. Вибір Іларіона на митрополита став важливим прецедентом у відстоюванні помісних прав Київської митрополії.

Однак після нього на київських митрополичих престолах далі, за окремими винятками, «засідали» греки. У 1147 році руські єпископи вдруге спробували звільнитися від візантійського втручання, обравши митрополитом Климентія Смолятича, теж русина за походженням, котрого поблагословили мощами святого Климентія-папи. Однак на цей раз між єпископами не було згоди, бо вже були і єпископи греки. Суздальські князі Юрій Довгорукий і його син Андрій Боголюбський силою зброї таки змусили визнати митрополитів-греків. Такий було аж до монгольського нашестя.

Після монголо-татарської навали настали деякі зміни. Перевагу складають митрополити місцевого походження, митрополити-греки трапляються рідко. Однак місцеві митрополити здебільшого перебувають вже не у Києві, а в суздальських землях. Попередньо була поширена думка, що вони перенеслись на Північ через спустошення Київських земель монголо-татарами. Деякі, більш сучасні дослідники, схиляються до думки, що цей переїзд відбувся за наказом самих ханів. Так чи інакше, але осідок був перенесений.

У 1299 році Київський митрополит Максим осів у Владимирі над Клязьмою, а його наступник - Петро, у 1326 році переніс резиденцію у Москву. Наступні митрополити продовжували перебувати в Москві, зберігаючи при цьому титул митрополитів Київських. Однак на Русі це викликало невдоволення, і тому у 1301 році галицький князь Юрій Львович (внук Данила Галицького) звернувся у Царгород із проханням створити окрему Галицьку митрополію. У 1303 році царгородський патріарх Атаназій задовільнив прохання, і так була створена Галицька митрополія. Першим митрополитлом був Ніфонт. Вона проіснувала до 1347 року і була скасована на прохання київського митрополита в Москві Теоктиста.

У 1349 році Галичину захопив польський король Казимир ІІІ Великий. Він також не бажав, щоб православні піддані його держави підлягали юрисдикції митрополита, котрий перебував у Москві. Тому він неодноразово звертався у Царгород з проханням відновити Галицьку митрополію, що й було зроблено у 1371 році. Ця митрополія проіснувала 20 років і мала одного митрополита - Антонія.

Після його смерті, у 1391 році, була вдруге скасована. З того часу аж по 1539 рік у Львові не було не тільки митрополитів, але й єпископів. У 1539 році Львівським єпископом став Макарій Тучапський.

Сторінка 1 із 2 1 2

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині