Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою, що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього... Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! (Іс. 5:8,11)

АСКЕТИЗМ ЗА АНТОНІЄМ ВЕЛИКИМ. Зростання в чеснотах.

 

Здобуваючи чесноти у своєму житті монах має горіти ревністю, якою плекатиме та вдосконалюватиме їх [чесноти]. Нею [ревністю] треба поборювати недбальство та лінивство, щоб виконати закон Христа[1]. У такий спосіб [вище згаданий] ми виконаємо волю Божу. Воля Божа має стати для нас, не мов заповідь, яку постійно треба виконувати. А метою для нас має стати слава Божа, щоб Господь через вчинки наші та слова прославився. Ревність у наслідуванні Ісуса Христа має розбуджувати в нас з кожним днем запал і ще більше бажання догоджати у всьому Богові. Бережімося лінивства і злих думок, які підступно закрадаються до нашого серця. У серці завжди роздумуймо про Бога і все, щоб не чинили, чинімо для Нього і ради Нього[2]. Ми мусимо вмирати ради Господа,[3] щоб перемінюючись приймати подобу та образ Божий. Коли почнемо уподібнюватись до Христа, то будемо змушені пережити певні терпіння, бо скидатимемо щоразу із себе стару людину і зодягатимемось у нову, котра буде славою Божою, через яку [людину] Господь себе прославить. Допомогою у зреченні старого Адама для нас стане молитва, чування та піст, які стануть проводирями до нового життя [життя у Бозі].

Наше перебування у різного роду подвизаннях має бути у чистоті та невинності перед Богом. Мусимо позбавитись усіляких мирських бажань і усього того, що є шкідливе для нашої душі. Проте, щоб досягнути досконалості, та стати таким, як Отець наш досконалий,[4] мусимо набратися терпеливості.

Стараймося кожне діло чи будь-який інший поступ чинити у терпеливості. Не будьмо слабодухими, а роблячи щось, що є з Божої волі, перебуваймо у доброму і Господь нам помагатиме та визволить нас від скорбот[5]. Спаситель зсилає на нас свої ласки, які помагають іти далі дорогою святості.

Якщо бажає самітник взяти собі когось за зразок, то хай бере приклад з кращого за нього. За приклад добре мати тих, що хочуть ревно догодити Богові. У таких треба просити уроків життя, бо вони досконалі у чеснотах. А ті, що є у постійних турботах за світське і поневіряються, то ставати за них кращими. Коли буде самітник чинити все це то як каже Апостол Павло у посланні до Корінтян, що нагорода буде така велика, що «око не бачило і вухо не чуло яке і на думку людині не спало» (1Кор. 2,9)[6].

Святий Антоній каже «Завжди пам’ятай про смерть і ніколи не згрішиш» і додає, що треба все собі мати на думці таке: «Я не перебуду в світі цьому більше сьогоднішнього дня»[7].

Поміч з неба є зумовлена молитвою[8]. Завжди перебуваймо у молитві, проливаймо сльози покаяння. Будьмо вдячні Богові за все що з нами діється. Коли монах виконуватиме це з благанням, то Господь змилосердиться зцілить усі хвороби душі і зітре стару людину.

В особистих подвигах і зусиллях самітник має подвизатися у праці, убогості паломництві, нестатках і мовчанні. Усе це допоможе йому стати смиренним. Смиренність полягає у тому, щоб чоловік вважав себе грішником і думав, що нічого доброго не робить перед Богом[9]. У всьому має докладати зусиль. Відкладати свою волю на бік, терпеливо зносити зневагу всякі труднощі і скорботи. Слухати настоятеля і не заперечувати його. Якщо не зберігати вище сказаного, то життя буде безплідним[10].

Коли позбавимо спокою своє тіло, то будемо переживати різні терпіння та тілесні нужди. Маємо менше цінувати життя своє для того, щоб жити в Бозі. Антоній каже, що треба докладати зусиль для скрухи й журби над гріхами, щоб знайти Бога. Для того, щоб душа наша принесла плід із чистоти серця, то ми мусимо працювати разом з постом, чуваннями та молитвою і це визволить нас від нечистот.

 Перед Господом завжди перебуваймо у правоті. Ненавидьмо усе те, що є мирське та шкодить душі і завжди пам’ятаймо про смерть та маймо страх Божий. Постійно чуваймо, щоб не впасти у лінивство та недбальство[11].

Щодо терпеливості, то все робімо в ній, а Господь у всьому помагатиме. Не виявляймо слабодухості і якщо щось робимо по волі Божій, то робімо це перебуваючи у доброму. Не варто журися через думки які нападають на нас, але пам’ятаймо, що Господь біля нас і пам’ятає про кожного. Так Божа благодать нам помагатиме іти далі зростаючи у чеснотах. Чеснота мужності ­­- це та твердість з якою маємо протистояти ворогам, якщо не відступимо ми, то вороги наші обов’язково відступлять.

Перебувай у сокрушенні і плачі за свої гріхи безперестанно. Плач ніби ти мав мерця у келії[12], каже Антоній. Обличчя має завжди бути сумовите і не вважаймо себе за щось велике, бо так вселиться в нас страх Божий.

Перебуваймо завжди у смиренності, чи сидимо, чи стоїмо чи лежимо: — геть в усьому, бо вона покриває багато гріхів. Якщо бачимо слабшого від себе у чеснотах, то вважаймо його рівним собі. Коли побачимо рівного собі - шануй його як досконалішого за тебе. Як хтось зростає то радіймо цьому і не допускаймо заздрості в серце наше. Людей вважаймо вищими за себе, проте уникаймо гордих. Нехай буде страх у нас за те, щоб стати відомим за якесь добре діло. Натомість хай діла усі добрі будуть скриті. Коли хтось докорятиме нам за гріх, то впокорімо себе. Коли хвалити нас буде хтось, то не радіймо і не шукаймо насолоди. Стараймося говорити кожному «Прости мені», навіть коли осуджують. Так з часом приходить смиренність, а це допоможе розвіяти всі підступи диявола. Смиренний вважає всіх людей більшими за себе і завжди готовий послужити. Коли хтось образить, просіть: «Прости мені владико мій!». Ставмося до праці з любов’ю і перебуваймо у мовчанці і досягнемо смиренності.

Антоній каже:

«Передусім не вважай себе «чимось великим», бо лише так зродиться у тобі смиренність; смиренність же породить науку [досвідченість і здорове думання]; наука зродить віру, віра породить надію, надія зродить любов, любов породить покору, а покора — незмінну постійність [непохитність у доброму][13].



[1] Пор. Гал.3,24

[2] Пор: 2 Кол.13,4

[3] Пор: Рим.8,13

[4] Пор. Мат.5, 48

[5] Пор. Пс. 33:20.

[6] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 134.

[7] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 135.

[8] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 135.

[9] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 136.

[10] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 136.

[11] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 137.

[12] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 138.

[13] Пор. Святий Антоній Великий Т.1, Львів 2006. с. 140.

 





Тишковичі - місце паломництва на Мостищині


Календар

«     Березень 2024     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 74
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus