Багатослівність походить від насичення або від марнославства. Хула є породженням гордині; але нерідко вона постає тоді, коли осуджуємо ближнього у тому ж самому пороці, або ж від заздрости бісів. Закаменілість серця буває від переситу, не-чуття; деколи від прив'язаности до чого-небудь. А прив'язаність зроджується від розпусти, грошолюбства, обжерства, марнославства і від багатьох інших причин. Лукавство походить і від звеличення, і від гніву. Лицемірство - плід самозадоволення і свавільности. Протилежні до цих пристрастей чесноти походять із протилежних джерел. Аби не розмірковувати про кожну пристрасть окремо, скажу коротко, Що умертвінням для всіх них є смиренномудрість. Хто здобув цю чесноту, той переміг усі пристрасті. Страх, який відчувають до настоятелів, нехай буде для нас прикладом страху Божого; а любов до тілесної краси хай буде для нас образом любови до Бога, бо ніщо не забороняє нам брати взірці для чеснот і від речей видимих.[13,c.5]. Не лише в ділах являється Бог, але й у простоті та смиренномудрості. Хоча сила Божа виявляється в безсиллі (2 Кор. 12:9), але непокірного відкине Господь. Хвороба посилається деколи для того, щоб очистити нас від гріхів; а деколи, щоб упокорити звеличування наше. Усеблагий наш Владика й Господь, бачачи когось вельми лінивим до подвигів, погамовує тіло його недугою, як менш важким подвигом і деколи тим очищує душу від лукавих помислів і пристрастей. Усе, що з нами трапляється, видиме або невидиме, сприймаємо трояко: або з добрим, або з пристрасним, або з якимсь середнім настроєм. Я бачив трьох братів, що зазнали збитків: один через це обурювався, другий перебув без печалі, а третій прийняв це з великою радістю. Бачив я хліборобів, що кидали в землю однакове насіння, але притім кожний мав свій власний намір: один - борги сплатити, другий - розбагатіти, третій - вшанувати дарами Владику свого;[14,c.21]. ще інші хотіли заслужити похвалу за свою добродійність від тих, що переходять дорогою життя, або допекти заздрісному ворогові своєму, або уникнути докорів од людей за неробство. Ось імення цьому насінню хліборобів: піст, чування, милостиня, різні служіння тощо. Намірення ж свої брати нехай самі ревно випробовують у Господі. Як черпаючи воду з джерела, деколи непомітно витягаємо жабу разом з водою; так і живучи чеснотами, ми часто недобачаємо переплетених з ними пристрастей. До гостинносте, наприклад, примішується черевоугодництво; до любови - розпуста; з поміркованістю сплітається надмірна суворість (ригоризм), з розсудливістю - лукавство; з лагідністю - підозріння і повільність, лінивство й суперечка, сваволя і непослух; з мовчанням - гніт учительства; з радістю -зарозумілість; з надією лінивство; з любов'ю - осудження; з безмовністю нудьга й лінивство; з чистотою - гіркота; зі смиренномудрістю - завзятість (без міри); за всіма ж ними, як загальний наслідок (радше сказати отрута), настає марнославство. Не сумуймо, коли, просячи чогось у Господа, довгий час буваємо не вислухані. Господь теж хотів би, щоб усі люди миттєво стали безпристрасними, але натрапляє на великі перепони з боку нашого свавілля. Усі, що просять чогось у Бога й не одержують, без сумніву, залишаються невислуханими з трьох причин: або тому, що просять передчасно, або тому, що бажають надмірного та з марнославства; або ж тому, що, діставши прошене, загорділи б і стали недбалими. Буває, що й від невірних одходять усі пристрасті, залишивши тільки ту одну, котра, як первинне зло, заміняє усі інші та настільки шкідлива, що може скинути з самого неба. - Це гордість. Міць пристрастей зникає, викорінювана з душі Божественним вогнем, і в міру як сила їхня маліє, а душа очищується, відходять і пристрасті,якщо людина тільки не притягне їх знову матеріяльним життям і лінивством. Деколи біси відступають од людини добровільно, щоб зродити в ній недбальство, але потім одразу нападають на бідну душу, розкрадають і так привчають її до пороків, що вона вже сама на себе наговорює і проти себе воює. Відома мені також інша причина відступу тих звірів (пристрастей), коли душа цілковито утвердиться в гріхах, звикнувши до них. Бачимо це на прикладі дітей, які від довгої звички ссати груди, смокчуть пальці, коли матері відлучають їх від грудей. Знаю ще й п'яту безпристрасність, що буває в душі від дитинної простоти та гідної похвали незлобивости. Таким душам посилається поміч од Бога, що спасає правих серцем (Пс. 7:11), і непомітно для них самих визволяє їх від пристрастей. Подібно й немовлята, якщо з них скинути одіж, зовсім не зауважують своєї наготи. Гріха й пристрасти, звичайно, нема в природі людській. Бог - не творець пристрастей. Навпаки, багатьма чеснотами наділив Він наше єство, серед яких: милосердя, бо й погани співчутливі; любов, бо часто й безмовні тварини проливають сльози; віра, бо всі ми від себе її породжуємо; надія, бо що б ми не робили: позичаємо або беремо, сіємо чи плаваємо, - все робимо в надії збагатитися. Отож якщо любов і чеснота від природи властиві нашій натурі (а любов, крім того, є виконанням закону), то очевидно, що чесноти - не чужі нашому єству. І нехай засоромляться ті, що виправдовують нечеснотливе життя своє немічністю своєю.[11,c.56].
|
Календар |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Оголошення |
Статистика |
Відвідувачів за сьогодні: 7
|