мчч. Галактіона і Єпістими У III ст. у сирійському місті Емесі жив побожний християнин Галактіон. Коли хлопцеві виповнилося 24 роки, він заручився з поганською дівчиною Єпістимією, яка під впливом нареченого невдовзі прийняла святе Хрещення. Молоді люди вирішили не одружуватися, а посвятити себе Богові та вступити до монастирів поблизу гори Синай. Незабаром Галактіон та Єпістимія прославилися надзвичайно побожним чернечим життям. Коли розгорілося переслідування християн, вояки напали на чоловічий монастир і ченців, які завчасно не втекли, повбивали, а Галактіона ув'язнили і привели на суд до поганського старости. Єпістимія, довідавшись про це, поспішила до Галактіона і безбоязно стала поруч із ним перед суддею. Староста наказав їх жорстоко мучити, а потім зарубати мечем. Сталося це 250 року.

Павла, архиєп. Царгородського, ісп. Святий Павло жив у IV ст. і походив з міста Солуня, що у грецькій частині Македонії. Довший час був писарем царгородського патріарха Олександра, а потім дияконом. Після смерті святого Олександра диякон Павло був висвячений на єпископа і став його наступником на патріаршому престолі. За намовою єретиків-аріян імператор Констанцій усунув Павла з патріаршого престолу і засудив на вигнання, а його місце посів аріянський єпископ Євсевій з Нікомидії. Патріарх Павло прибув до Рима, де зустрівся зі св. Атанасієм Олександрійським, який також перебував у вигнанні через аріян. Коли Папа Юрій довідався про Павла й Атанасія, то скликав 341 року Синод, який виправдав обох патріархів і наказав повернути їм патріарші престоли. Після смерті Євсевія Павло посів патріарший престол, але аріяни ще двічі проганяли патріарха на заслання. Під час останнього вигнання він був у Месопотамії, Сирії, а також у Вірменії, де аріяни шість діб морили його голодом, а потім задушили. Ці трагічні події відбулися 351 року.

Тридцять трьох мчч., що в Мелітині. У час правління цісаря Діоклетіана проживав у Малій Азії, в місті Кападокії, християнський юнак Єрон. З ним жила його стара, й до того ж сліпа, мати. Єрон займався хліборобством. Якось, коли він працював у полі, на нього несподівано напали цісарські вояки і насильно хотіли забрати до війська. Однак він спротивився цьому і, вхопивши орчика, прогнав вояків від себе.  Згодом Єрон сховався у печері і вирішив не допускати до себе вояків, коли б вони знову намагалися забрати його до війська. Однак незабаром, за порадою одного приятеля, він відступив від свого наміру. Зрозумівши, що його має злучити з Богом мученицька смерть, він попрощався з матір'ю і добровільно здався воякам, які завели його до міста Мелітини. Його кинули до в'язниці, де чекали суду ще 32 християн. Після суду їх жорстоко мучили, а вкінці зарубали мечами. Сталося це 298 року.
Прп. чудотворця Лазаря, що постив на Галисійській горі. бл. прп. Йосафати (Гордашевської) Українська Греко-Католицька Церква у цей день відзначає пам'ять блаженної Йосафати Гордашевської. Блаженна Йосафата Гордашевська (хресне ім'я Михайлина) народилася у Львові 20 листопада 1869 року. Коли в 1891 році священики Єремія Ломницький, ЧСВВ (духовний провідник Михайлини) та Кирило Селецький вирішили заснувати нове жіноче Згромадження з апостольською харизмою служіння убогим і знедоленим, вони звернули свій погляд на неї, як на можливу настоятельку майбутньої чернечої спільноти. У 1891-1892 роках дівчина перебувала в новіціяті сестер-феліціянок у Жовкві. Влітку 1892 року Михайлина облеклася у василіянській церкві св. Онуфрія у Львові, прибравши чернече ім'я Йосафата, і поїхала до новозбудованого дому Згромадження сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у селі Жужель на Львівщині. У 1902 році на загальних зборах сестер Служебниць Йосафату було обрано головною настоятелькою Згромадження. Мати Йосафата мужньо й терпляче зносила різні випробування. Померла від туберкульозу костей 7 квітня 1919 року, в ніч празника Благовіщення Пречистої Діви Марії. 27 червня 2001 року була проголошена блаженною Папою Іваном Павлом II у Львові.

Собор святого архистратига Михаїла й інших безплотних сил. Наш церковний рік це наче прегарна мозаїка, яку творять Господські, Богородичні празники та велика кількість празників мучеників і святих. Осередок цієї величної мозаїки — це Господь Наш Ісус Христос, як Бог і як Чоловік. На землі день і ніч славить Його Церква-паломниця, а в небі вічну славу співає Йому Церква прославлена: превеликий хор ангелів і святих. Святі ангели це одвічний Божий хор слави, це Божа сторожа і Божі слуги. Ангели сповняють також велику роль у відкупленні людського роду. Для заохочення до більшого почитання ангелів скажемо дещо про їхній культ, про мету цього празника та його духовне значення для нас.

мчч. Онисифора й Порфирія; прп. Матрони. Свята Матрона народилася 422 року в Малій Азії. Вона вже з раннього дитинства бажала посвятити себе Богові, але опісля підкорилася волі батьків і вийшла заміж. Подружжя мало одну дочку Теодотію, яку Матрона, переїхавши до Царгорода, віддала на виховання побожній дівиці Сусанні, а сама пішла в монастир. Пізніше вона повернулася до Сусанни і була в неї аж до смерті своєї доньки. Невдовзі після того Матрона поселилась у покинутій поганській святині, де вела життя, повне християнських чеснот. Після смерті чоловіка вона повернулася до Царгорода, де стала ігуменею у новозбудованому монастирі. Бог наділив Матрону чудотворною силою і даром зцілення хворих молитвою. Закінчила своє праведне життя 522 року в глибокій старості.
прп. Теоктисти, що з Лезви

апп. Ераста, Олімпа, Родіона і тих, що з ними У церковному богослуженні сьогодні згадуємо св. Ераста, Олімпа, Родіона, Сосіпатра, Терція й Куарта. Всі вони належали до сімдесятьох Христових апостолів, проповідували Христову віру і усі, крім св. Куарта, пролили за неї свою кров як святі мученики. Святий Ераст походив з міста Коринта у Греції. До Христової віри навернувся, імовірно, під час перебування апостола Павла в Коринті. Про Ераста згадує святий Павло у своєму посланні до римлян: "Вітає вас Ераст, міський скарбник" (16, 24). Ераст, правдоподібно, був єпископом. Загинув мученицькою смертю разом зі св. Павлом у Римі 67 року за правління імператора Нерона. Святі Олімп і Родіон загинули мученицькою смертю у Римі того ж дня, що й святий Павло.  Святого Сосіпатра згадуємо 28 квітня. Св. Терцій був учнем св. Павла й помагав йому писати послання до римлян. Про це він сам згадує: "Поздоровляю вас і я, Терцій, що написав це послання в Господі" (16, 22). Загинув святий Терцій за Христову віру в Римі зі святим апостолом Павлом.

мчч. Мини, Віктора й Вінкентія, мчц. Стефаніди; прп. ісп. Теодора Студита Св. Теодор Студит народився у Царгороді приблизно 760 року і походив з дуже побожної родини, усі члени якої вступили до монастиря. Мати Теоктиста з дочкою вступили до жіночого монастиря в Царгороді, а батько Фотин із трьома синами переїхали до свого маєтку в Саккудіоні і там розпочали чернече життя. Недалеко від них, у монастирі на горі Олімпі, був аввою Теодорів дядько св. Платон. На той час, коли Теодор, найстарший Фотинів син, повністю посвятив себе Господеві, йому було 22 роки. Незабаром дядько Платон долучився до них і став їхнім ігуменом. Коли Теодор засвоїв необхідні богословські знання, дядько вислав його до Царгороду, де його висвятили на священика. У тому часі о. Теодор зробив великий поступ у християнській досконалості й науці. У 794 році св. Платон зрікся настоятельства й, за згодою ченців, передав його Теодорові. У 799 році Теодор покинув зі своїми ченцями давній монастир, який перебував під загрозою нападу арабів, і прибув до Царгороду. Тут він перейняв так званий монастир Студіон, який був збудований 463 року римським консулом Іваном Студієм. Завдяки Теодоровій святості й розумному духовному проводові, число ченців зросло в Студіоні до тисячі. Для своїх ченців написав він тут новий устав, що докладно впорядковував усе їх життя. Своє багатостраждальне життя закінчив 826 року на острові святого Трифона близько Царгороду. Перед смертю прийняв Святі Тайни, попрощався зі своїми ченцями і сказав їм, щоб позасвічували свічки й заспівали похоронну пісню: "Блаженні непорочні..." Коли дійшли до слів: "Во віки не забуду оправданій Твоїх, яко в них оживил мя єси...", він, проспівавши ці слова, віддав Богові свою праведну душу.