"Людська є річ грішити, християнська - з гріхів повстати, а диявольська - в гріхах перебувати", - Св. Августин

Раді Вас вітати на форумі:
Слава Ісусу Христу,
Гість!

Поділитися з друзями



Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 7
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Форум » розділ: Цікаві історії
Автор: Світлана | Дата: 06.10.2017, 23:55

Одна легенда розповідає про чоловіка, який десь почув, що найбільший скарб- це щастя. Відтоді почав його шукати. Грошей йому не бракувало, то ж у пошуках щастя він спершу з головою поринув у чуттєві насолоди і не відмовляв собі в жодних задоволеннях. Та швидко відчув перенасичення.

Потім його манили влада і багатство, а далі- слава і прагнення стати відомим, так він пізнав світ гордині, знання, подорожей, роботи, розваг і всього, що було йому досупним. Але ніколи не міг сказати, що почувався по-справжньому щасливим. Він усе кудись поспішав, падав, піднімався, крутився, аж поки не почув жорстокий присуд: "Вам залишилося прожити ше два місяці".

І тоді той чоловік, втомлений і засмучений життєвими розчаруваннями, сказав собі:

- Стоп. Годі метушитись. Ці два місяці я присвячу тому, що ділитимуся всім своїм досвідом, знаннями і життям з людьми, які мене оточують.

Лише наприкінці свого життя цей невтомний шукач щастя виявив, що всередині нього, в тому, чим він міг поділитисяз іншими, в часі, який він проводив з іншими, у самозреченні заради служіння людям якраз і заховано той скарб, який він так прагнув знайти.

Він зрозумів одну річ- щоб бути щасливим, потрібно любити, приймати життя таким, яким воно є, насолоджуватися маленькими і великими радощами, пізнавати самого себе і приймати себе таким, яким ти є, відчувати, що тебе люблять і цінують, але також любити і цінувати інших, мати причини, що жити і надіятися, але також мати причини, щоб умерти і спочити.

Він зрозумів, що щастя проростає в серці, коли його зрошує дощ любові, ніжності і розуміння. Що щастя- це миті повноти і душевного комфорту; що воно тісно пов'язане зі ставленням до людей; що воно завжди доступне нам, а щоб мати його, потрібно віднайти внутрішній спокій.

Кожен вік має власне мірило щастя, і тільки Бог є найвищим джерелом радості, тому що він- це любов, доброта і примирення, прощення і цілковита самопожертва.

 

Як мало тішимося ми тим, що маємо, і як багато страждаємо через те, чого прагнемо. Мучимося через те, що не є тими, ким би нам хотілося, і не відчуваємо вдячності за те, якими ми є.