Слава Ісусу Христу! «Є два способи стати бідним: працювати в Неділю і красти чуже добро», «Там, де є гріх, там також є множинність, там - схизми, там - єресі, там - незгоди; але там, де є чеснота, там є і єдність, там є і злагода, завдяки якій усі віруючі мають одно тіло й одну душу», - (Ориген, Проповіді на Єзекиїла, 9, 1)

БОЙОВІ ПОБРАТИМИ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ПОЛЕГЛОГО ВОЇНА-ГЕРОЯ ІГОРЯ БОРИСА

"Війна! Це жах! І біль за загиблими. Пекучий біль. Душа розривається від того, що нічого вже не змінити. І запитання. Безліч запитань. І дуже мало відповідей. 8 серпня бойові побратими зібралися на могилі Ігора Бориса, який загинув 11 липня 2014 року під Зеленопіллям. Це мій зять. Приїхали хлопці-побратими за велінням серця – і за це їм низький уклін. За пам'ять, за підтримку, за співчуття. Адже це потрібно напевно тільки їм, що боронили нас і нашу землю від ворога там, на Сході України. А ще священику  Любомиру Митнику із храму Преображення Господнього (Спаса), що у Дрогобичі по вулиці Стрийській. Його чесні, справедливі і душевні слова надзвичайно схвилювали усіх присутніх. Відчувається, що цей біль він пропускає через своє серце. А ще звичайним дрогобичанам, чию підтримку ми відчуваємо від дня загибелі Ігора і нині. І нашим співвітчизникам з-за кордону, кому небайдужа наша доля. Низький Вам всім уклін! І наостанок. З огляду на те, що робиться на Сході у нас одна надія – на Бога. Що він збереже нашу країну, наш народ і по справедливості віддасть загарбникам і зрадникам. Вічна пам'ять загиблим Героям!" (Батько дружини полеглого героя)

Ігор Борис

04.05.1983 – 11.07.2014

Мужній захисник України від російського загарбника

Ігор Борис, син Володимира, народився 4 травня 1983 року в Дрогобичі. Навчався в середній школі №5 рідного міста. Потім поступив у Дрогобицьке професійно-технічне училище №19. Після закінчення навчання 2001р. за власним бажанням, уважаючи це своїм чоловічим обов'язком, пішов до армії. Служив у військовій частині А-0284 м. Хирова (95-а аеромобільна бригада).

Ще у віці 14-ти років почав серйозно займатися спортом, якому присвятив усе своє життя. У 2009 році виконав норматив майстра спорту з пауерліфтингу (офіційний результат 245кг в жимі лежачи). Неодноразово брав участь у чемпіонатах України. Щороку був почесним учасником обласних змагань. Любив їздити на мотоциклі. Мав багато друзів. Як справжній патріот України, відстоював свободу в Києві під час зимових подій на майдані в 2013-2014рр.

Ігоря мобілізували 21-ого травня 2014 року, проходив військову службу в 24-ій окремій механізованій бригаді ім. Данила Галицького. З розповідей друзів відомо, що Ігор Борис був душею 2-ого батальйону.

Герой загинув 11 липня 2014 року у с. Зеленопілля Луганської області після артилерійського обстрілу з установок БМ-21 Град.

Ігор Борис був люблячим чоловіком і чудовим батьком. Дрогобичани назавжди запам’ятають його усміхненим та життєрадісним. 18-ого липня 2014 року кількатисячна траурна процесія пройшла вулицями Івана Мазепи, Лесі Українки, Пилипа Орлика, Володимира Великого, 22 Січня – до Алеї Слави, на Поле Скорботи. Тут, поряд із невинно убієнними жертвами НКВД та полеглими вояками УПА, спочиває Герой Ігор Борис.

На його честь буде перейменована вулиця, на якій він проживав, уже встановлено дві меморіальні таблиці – на приміщеннях школи та училища, де він навчався. Ігор Борис був вірним сином своєї країни, за яку віддав життя.

Джерело: Богдан Пристай, "Новітні Герої Дрогобиччини", Дрогобич 2015, с. 5-6.


11.10.2015

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині


Календар

«     Березень 2024     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 29
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus