Слава Ісусу Христу! «Є два способи стати бідним: працювати в Неділю і красти чуже добро», «Там, де є гріх, там також є множинність, там - схизми, там - єресі, там - незгоди; але там, де є чеснота, там є і єдність, там є і злагода, завдяки якій усі віруючі мають одно тіло й одну душу», - (Ориген, Проповіді на Єзекиїла, 9, 1)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Липень 2018     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 42
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

ПРО ЩО СПІВАЮТЬ У ЦЕРКВІ: ПОЯСНЕННЯ БОГОСЛУЖІНЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ПІСТ ЯК “АНТИВІРУС” ДЛЯ ПРИСТРАСТЕЙ

 Про те, що піст полягає не лише у стриманні від страв, а передовсім від поганих вчинків, чув, напевено, кожен. Сьогоднішній літургійний текст поглиблює цю важливу тезу і роз”яснює її.

В сьогоднішній стихирі з’являється один із ключових термінів великопосних богослужінь – #пристрасті.

На цю тему можна часто почути різні маніпуляції. Мовляв, саме вчення про “пристрасті” християнство успадкувало від платонізму, і воно по своїй суті більше філософське, ніж богословське. Це перший закид. Другий – в тому, що говорити про боротьбу з пристрастями – якось антигуманно і скучно, або навіть безсенсовно, адже саме пристрастність – це те, що приваблює, запалює, наче додає життю “спецій”.

Справді вачення про “пристрасті” розвинули святі отці, які, здебільшого, або монахами (хоча далеко не всі) і які перейняли багато парадигм з тогочасного уявлення про людину і світ. Але розвинули вони це вчення тому, що глибоко досвідчили таїнство людської особи, і через духовний подвиг молитви і посту розкрили духовно-тілесний потенціал людської природи. Крім того, під пристрастями християнське вчення розуміє не людську активність, завзяття, запал, які є абсолютно нормальними і потрібними.
Про що ж йдеться?

Користуючись технічною лексикою, можна сказати, що йдеться про “віруси” людської природи, які “збивають” її “важливі налаштування”. 
У людині закладені Богом різні сили, енергії, бажання, які самі про собі є добрими, але які можна також використовувати і на зло. Якраз пристрасті – гнів, марнославство, грошолюбство, владолюбство, блуд, лінивство – якраз маніпулюють цими природними прагненнями і збивають людину з правильного шляху, баламутять її. Пристрасті – це паразити людини, як тілесно-духовної істоти. Наші думки, бажання, дії можуть бути паразитами, які заважають жити найперше нам самим. Подвиг посту полягає у відмові від небезпечних пристрастей, в боротьбі з ними. Це немов би ви звернулися до лікаря і розпочали лікування якоїсь недуги, яка нищила ваше здоров”я. Ви починаєте відчувати позитивний ефект, і це викликає у вас задоволення і радість.
Стихира, яку співаємо сьогодні дуже точно висловлює саму суть і ціль аскези – не стати поневоленими плоттю, а жити Духом (поняття, які часто зустрічаються в Святому Письмі, особливо в посланнях ап. Павла). На цьому хочу наголосити, власне – не тілом, а плоттю – гріховними, шкідливими тенденціями нашої істоти, які віддаляють нас від справжнього, Божого життя.

Стихира пов”язує також тему боротьби з пристрастями з темою святого Причастя. Це дуже важливий зв”язок, який, за моїм спостереженням, послабився в нашій сучасній церковній свідомості, а то й взагалі втратився. Чому? Через легковажне ставлення до таїнства Євхаристії. Ми наче б то і постійно наголошуємо на важливості і необхідності Євхаристії для християнського життя, наголошуємо на тому, що вона є даром, який ми, хоч і незалужено, приймаємо, але насправді ми трактуємо цей великий Дар вже як щось, що нам належить, як щось буденне, як щось звичне. Пора Посту – це нагода зупинитися, щоб струсити порох, щоб прочистити скельця окулярів.

Звісно, ми своїми добрими вчинками і чеснотами не можемо удостоїти себе цього Божественного дару, однак своїми злими ділами і гріховними пристрасями ми можемо самі себе його позбавити, затемнити його божественне сяйво. Аскеза нас не спасає, це очевидно, але вона вишколює нас, тренує в нас опірність до згубних для нас потягів. Піаніст чи скрипаль роками щоденно витрачає години для випрацювання техніки гри не задля “техніки”, а для того, аби могти заграти прекрасну музику, насолодитися нею, а також донести її до людей. Для усвідомлення величі дару вічного життя, який струмує з Євхаристії, нам слід працювати над собою. Шлях до Воскресіння – піст – прекрасна пора для цього.

Автор: Максим Тимо

Джерело: dyvensvit.org


25.02.2018

 

 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині