"Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню". (Сир. 7. 10)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Серпень 2018     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 43
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

СЛОВО БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ДО МОЛОДІ У ЗАРВАНИЦІ

 Цього року в Україні ми багато дискутували на тему сімейних цінностей, особливо були баталії на фейсбуці. Божий задум нашого життя є дорогою до щастя. Папа Франциск говорив, що сім’я є Божим задумом щодо людського щастя. В посланні до Ефесян апостол Павло пояснює, як повинна виглядати сім’я, цей задум про щасливу родину на прикладі любові Христа до Церкви. Все діло спасіння Ісуса Христа, Його смерть – та любов, яку Він вилив на нас із Вами, є прикладом для любові подружньої.  Від цих слів у чоловіків має мороз іти по шкірі, бо любити означає віддати своє життя за того, кого ти любиш. Та єдність, яка існує між Церквою та Христом, може бути пізнана через єдність чоловіка та жінки. Ми знаємо, що християнські подружжя є нерозривним союзом, піднесенним до гідності святої Тайни діянням Святого Духа. Як цілком є неможливим, щоби Христос написав розвідного листа до Своєї Церкви, так є цілком незрозуміло, як може те, що було з’єднане Богом, може бути роз’єднане людиною. Тому каже Господь: “Те, що Богом з’єднане, ви не можете роз’єднувати”.

Тепер у жовтні місяці Святіший Отець Францис скликає Синод єпископів всієї Католицької Церкви, щоби говорити про місію та покликання молоді у сучасному світі. Я думаю, коли ми слухаємо Боже Слово, нашим завданням є навчитися любити і бути здатним віддати своє життя за тих, кого любиш. Господь заклав в нас таємницю, і ця таємниця може бути пізнана лише тоді, коли зламаю свою самотність і вийду назустріч іншій людині у повноті любові. І думаю, що багато з Вас, молодих хлопців, зможуть пізнати ким вони є насправді тоді, коли вони відкриють свою любов до коханої дівчини. І так само дівчина, коли впустить у свій внутрішній світ коханого хлопця, дозволить йому зламати її самотність, коли дозволить витягнути назовні спільноту спілкування, яка потім може бути піднесена до Тайни Подружжя, лише тоді ти, дівчино, пізнаєш хто ти є така, а якщо – ні, то тобі твій хлопець скаже.

Людина – це таємниця, і наша статевість – покликання вийти із себе назустріч іншому, і лише тоді ми зможемо відкрити план, який Бог має до моєї власної особи. Отці Церкви вказували два способи, як можна реалізувати себе, свою чоловічість і жіночність, як можна увійти в те таїнство любові Христа і Церкви. Це подружжя і богопосвячене дівицтво. Це є два способи, як вмерти для себе і жити для іншого. Це є справжні сімейні цінності, це є спражній рецепт людського щастя.

Коли хтось захоче лишитися у собі, жити для себе і використовувати всіх для свого власного задоволення, він буде глибоко нещасною людиною, буде глибоко самотнім самолюбом.

ЗНАЄТЕ ХТО ТАКИЙ САМОЛЮБ? ЦЕ ІКОНА ПЕКЛА.

Бо він буде завжди незадолений, всіх критикувати і Бога, і ближнього. Йому всього буде мало – і влади, і грошей, і земних, і небесних благ. Він буде подібний на Мертве море, в яке впливає вода, а із нього не випливає.

Бути щасливим – це означає жити відповідно до того Божого задуму про мене, це бути істотою подібною до Нього, до Христа, який полюбив кожного з нас і віддав Своє життя за кожного.

Я хочу, щоб усі Ви були щасливи, щоби любили і були люблені, щоби в цій прощі в середині себе, в глибокій молитві відкрили секрет тої таємниці, таємниці самого себе.

Запитання-відповіді

Ведучий: Запитання пройшли голосування у соціальній мережі ФБ. Більше 30 000 молодих людей бачили і голосували за ті чи інші питання. Питання, які набрали найбільше голосів будуть озвучені сьогодні. Я хочу лишень додати, що питання, які були найбільш актуальними для молоді минулоріч були наступні: про єдність Церков, про свободу дитини і її права, про трудову міграцію, про укладення таїнства подружжя та про послуги жінки щодо чоловіка.

Як наша Церква планує протидіяти гендерній ідеології, яка активно впроваджується? 

Ми сьогодні живемо у світі, де уява людини самої про себе кардинально відрізняється від того плану, який має Бог по відношенню до неї. Я би сказав, що одні з ключових понять тої гендерної ідеології є такі, що я сам творю себе. І ким я буду чоловіком чи жінкою, чи кимось посередині. І більше того, я можу змінювати цей стан: вранці я прокинувся і почуваю себе чоловіком, вдень – жінкою, ввечері чимось третім. Тобто стать це не є Божою таємницею, яку я маю в собі відкрити. Ні, стать – це роль людину, яку я маю грати, маска, яку я маю одягнути.

І ось, на жаль, такого типу мислення, починає проникати в законодавство, освіту, воно починає заполонювати цілий світ. Часом доходить до анекдотів. Я чув один такий: “Народилося дитятко в сім’ї. Питаються, звичайно, а хто у Вас народився: хлопчик чи дівчинка? А батьки так зажурено: “Не знаємо, виросте, само вибере”. Це так, як каже апостол Павло: ” Будучи мудрими, подурніли”.

ГЕНДЕРНА ІДЕОЛОГІЯ Є СВІДЧЕННЯ РОЗГУБЛЕНОСТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ. ВОНА НЕ ЗНАЄ КИМ ВОНА Є. ЦЕ РАНИТЬ ЛЮДИНУ.

Я пам’ятаю свідчення одної молодої пари, італійської, яка живе в Нідерландах. Їхню дитину постійно запитували щодо її гендерної ідентичності. Якось вона дуже засмученою прийшла додому і сказала: “Мамо, мене постійно запитують хто я: хлопчик чи дівчинка. А що по мені не видно?” Це отакі приклади, які нам здаються смішними, але це насправді є ідеологією, яка нам насаджується з уявними правами людини.

І виникає питання як цьому протидіяти. Церква завжди не хоче проти чогось діяти. Церква за щось хоче виступати. І наша Церква хоче захистити права людини, навіть тої, яка є розгублена, навіть тої, яка не знає ким вона є. Навіть тої людини, яка є зранена тим чи іншим досвідом. Церква хоче відкрити найбільшу таємницю гідності кожної людини, навіть найбільшого грішника, бо ми є гідними дітьми Божими в очах Творця, бо ми самі себе нищимо.

Друге. Божі заповіді або те, що ми називаємо правилами християнської моралі – це ні що інше, як дороговкази, як не втратити свою гідність, бо коли ми порушуємо Божі заповіді, то зневажаємо в першу чергу себе, а вже потім і нашого Творця. Тому очевидно,  що Церква намагатиметься пояснювати Божий задум щодо кожної людини, Церква намагатиметься захистити кожну людину на рівні держави, Церква буде пояснювати і шукати діалог, але очевидно, що ми будемо завжди говорити правду, навіть якщо вона комусь не подобається.

Єдине, що я би хотів тут особливо підкреслити, ніколи не можна правду насаджувати силою. Ніколи не можна використовувати силу, щоби захищати християнську мораль, бо це є проти християнської моралі. Коли хтось використовує сліпу силу, щоби напасти на грішника, таку людину вповні вважати християнином не можна. Господь Бог нікого не хоче заставити насилу бути щасливим. Це є комуністичне гасло: “Не хочеш – примусимо”.

Правда має таку силу, яку не треба насаджувати, про правду потрібно свідчити своїм життям, проголошувати. Треба жити по-християнськи, наше свідчення має бути настільки сильним, що переможе будь-які ідеології, будь-які режими, будь-які несправедливі закони, бо так у нас в історії вже було.

Тому не піддаваймося в різні спокуси, не піддавайтеся в спокусу силою когось переконати, але живімо в Божій істині і виконуймо Його святі заповіді, і ніяка ідеологія до нас не дійде.

Якщо є віруючою особою і живеш у сім’ї з невіруючими, як бути добрим християнином і не піддаватися спокусі нав’язувати свою віру, хоча так хочеться?

Це питання виникало ще у перших християн. Ми читаємо про це навіть у апостола Павла. У перших християн було так, що жінка була віруюча, а чоловік – ні. Але ми маємо зауважити, що через віруючу особу невіруче подружжя може спастися. Я пригадую історію одного католицького священика з Японії, який розказував про свою сім’ю. В нього тато – будист, мама навернена в якусь японську релігію, він сам є християнином. Так от, тато підвозив маму до її храму, нас – до Церкви, а ми всі разом молилися за тата. І якось цей священик звернувся до тата: “Тато, мені виглядає на те, що ти є анонімним християнином. Може ти сам не знаєш, що ти є християнин?” Це дуже збентежило тата, і він пішов до свого буддистського наставника, переказав синові слова. Наставник попросив, щоби батько розказав, як живе син. Той розказав. І наставник прийшов до висновку, що син є анонімним буддистом”. Резюмучи свою історію, священик додав: “І я також дуже збентежився, тому що знав напевно, що я є християнин”.

Що я хотів сказати цієї історією? Найперше, найважливіше – бути доброю людиною. Для того, щоби ми справді могли бути людиною з великою букви, такою як нас задумав Бог, треба бути християнином. Ми будемо хорошими українцями, коли будемо хорошими християнами. Тому в сім’ї відкривається все ким ти є. Не те ким ти є назовні, а те ким ти є всередині. Тому в таких обставинах я би заохотив християн бути собою, свідчити свою віру ділами, навіть коли інша сторона не приймає, бо кожен переживає свою кризу, шукає свій шлях до Бога, тому ми, християни, нашою вірою, яку  втілюємо в щоденні діла, маємо свідчити передовсім для найближчих. Будьте впевнені, що коли  зможемо донести нашу віру нашим близьким, тоді дорослішаємо у вірі. 

Будьте собою де би ви не були: вдома, на вулиці, на роботі. І знайте, коли Ви будете певними у вашій вірі, тоді ваше свідоцтво буде непереможним, і потягне всіх до Христа.

Далі звучали питання щодо постів влітку, податків і корупції.


Джерело: rodyna.org.ua

16.07.2018

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині