"Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений." /Мт.23,12/ 

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Лютий 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 99
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Празник Христа-Царя
 

Пилат покликав Ісуса і каже до нього: "Ти – Цар Юдейський?" Відповів Ісус: "Царство Моє не від цього світу...". Мовив до Нього Пилат: "То Ти – Цар?" Відповів Ісус: "Ти кажеш. Я – Цар" (Ів. 18, 33-37). 

20 століття проявило себе від самого початку як таке, що розділилося в собі на дві протилежні частини. Одна частина найбільшу вагу віддала моральним цінностям, цінностям душі, інша частина відреклася моральних засад. Суспільні ідеї, що вихлюпнулись на голови людства на початку століття, розчахнули саме це людство як би на два окремі царства, царства ворожі собі в самій засаді існування світу. Вже так склалося від віків, що всяким царством має хтось керувати. І якщо царством духа керує Господь Бог у Пресвятій Тройці, то протилежною частиною – протилежним царством, керує злий дух, диявол. Піддані слуги обох цих сил, відповідно, до кінця мають визнати ці сили, бо, за словами нашого Спасителя, служити одночасно двом панам не можна. Неможливо поклонятися Богові і мамоні (Лк. 16,13), тому людство мусить явно заявити, кого вибирає за свого керманича.

Правдиві ісповідники Христові повинні твердо стати під прапор Христа Розп’ятого, під Його хрест. Нехай полова відділиться від чистої пшениці, пшениця відділиться від куколю. Нехай послідовники Христові, завжди і всюди згуртовані в Христове стадо, визнають це, і не лише на словах, а всім способом свого життя, опертого на заповідях Христових.

Правдиві ісповідники Христові мусять запросити свого Спасителя увійти в їхні родини, школи, уряди, парламенти, в кожну клітинку життя суспільного, господарського, державно-творчого і перед усім – в кожне відкрите для Господа серце.

Друга частина людства усім своїм життям заявила, що вона відрікається засад Христової науки, як відрікся її злий дух. Навіть на місце Христового знамення – хреста, ці послідовники злого царства, навішали зірок, молотків, серпів, свастик, мулярського знаряддя. Література і мистецтво плекають культ оголеного тіла і оголеної душі. Мода, пісня прибрали потворних визиваючи форм, мова просякнута нечуваним брудом і проявляє тенденцію до дальшої деградації. Послідовники цього царства намагаються усунути Христа з родин, бо бажають безперешкодних розводів, безкарних убивств ненародженого життя. Легковажність, безсоромність, безчесність, споживацтво, переступають з легкістю через гори кривд.

Такі реалії розпочалися з настанням 20 століття і наслідки їх страшні. Дві спустошливі світові війни, одна страшніша другої, безперестанне проливання братньої крові. Від першого вбивства Авеля Каїном потоки крові ставали все більшими, аж до минулого 20 століття. Нема ознак, щоби говорили про те, що людство схаменулося. Не схаменулося, і в засліпленні через ненависть народу до народу продовжується. Нечувані кривди, безприкладні приниження бідного, сироти, вдови, каліки. Чи це не ознаки того, що світ розколовся, що світ розділився на кривдників і покривджених, що світ розділився на Царство Світла, яким керує Христос-Цар і світ темряви, яким керує ворог Бога і людини, злий дух, сатана-диявол?

Приблизно такі міркування, натхнені Святим Духом, керували Святішим Отцем Папою Пієм ХІ на початку 30-х років, коли своєю Енциклікою він увів в перелік Господніх свят свято Христа-Царя, яке й святкується в останню неділю жовтня. Які ж докази маємо, що Ісус Христос є нашим Царем? Адже Ісус не народився в царських палатах, лиш бідна стайня для худоби дала притулок новонародженому Синові Божому. Ісус не одягався в пишні багряниці і Його останню одежину поділили між собою безсердечні вояки римської когорти. Не золота корона вінчала Пресвятого Страждальця, а вінок з колючих чагарників, які ростуть на землі Палестини. Не держав Він у своїх руках царського скіпетра, лиш для насмішки вояки втиснули йому в руку тростину. Не мав Він прибічної сторожі, лиш з насмішкою Йому кланялися і плювали в обличчя – проте Він був і є справжнім Царем, яко Бог і яко Людина. Той син теслі з Назарету, який на хліб заробляв собі своєю працею, був Царем і Його Царству не буде кінця.

Про Нього говориться в Старому Заповіті: Він Володар, що народився від Якова, заволодіє від моря до моря і до кінця землі. "Дитятко народилося нам, Син даний нам, а його власть на рамені його, і дадуть ім’я Йому ... Князь мира. І умножиться влада його і миру його не буде границь. Засяде Він на престолі Давидовім і над царством його... і буде володіти, як цар, і буде премудрий, і буде судити на землі... і всі народи, племена і покоління будуть йому служити. Власть його – власть віковічна, що ніколи не минеться і царство його не повалиться" (Даниїла 7, 13-14).

Подібно говорить і Новий Заповіт. Ціле Небо промовляє устами архангела Гаврила до Пресвятої Діви: "Оце Ти народиш Сина... і дасть Йому Господь Престол Давида, отця Його, і царюватиме над домом Якова повіки. Його царству не буде кінця." (Лк. 1, 31-33). І не тільки ангел, сам Христос потверджує свою гідність і владу, як царську. Пилат запитує: "Отже, ти – Цар?" Ісус відповідає: "Ти сам говориш, що Я – Цар". "Царство моє не зі світу цього. Коли б з цього світу було моє царство, то мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям. Моє царство не таке."

На іншому місці Христос урочисто проголошує, що Йому є дана вся власть на Небі і на землі. А якщо всяка влада, то не лише учительська і священича, але і царська.

Всякий цар-самодержець має у своїх руках потрійну владу: законодавчу, судову і виконавчу. Христос мав цю потрійну владу в найвищій степені, і тим самим є Царем. Він був правдивим Законодавцем, бо не тільки удосконалив 10 заповідей Божих, але встановив дві нові заповіді: любові Бога і ближнього. Він назвав себе Паном суботи, тобто Він є найвищим Законодавцем. Він обіймає найвищу владу судову і виконавчу. Він має владу милувати і карати за невиконання своїх Божих законів: "Бо прийде колись Син Чоловічий на облаках небесних з великою силою і славою, і всі ангели з Ним. Сяде на Престолі Слави і зберуться перед Ним усі народи, і відлучить одних від других, як пастир відлучає овець від козлів, і видасть засуд на праведних, щоби увійшли в життя вічне, а на злих – на муки в огонь вічний" (пор. Мт. 25). Оце і дало підставу св. Апостолові Павлові написати: "Єдиний сильний Цар царів і Господь пануючих... котрому честь і вічна держава." (1 Тим. 6, 15). Христос був правдивим Богом, дійсним Сином Предвічного Отця, а отже, є Царем цілого світу і всіх творінь, як читаємо щоденно у Символі Віри: "...що через Нього все сталося".

"Я Є Правда", – каже Христос устами євангеліста (Ів. 14, 6).

"Він є Світлом світу", – продовжує той же апостол (Ів. 13, 12). Кожний, хто не йде за цим світлом, блукає і ходить в тьмі.

Христос, як найвища Святість, запитує: "Хто з вас докаже мені гріха?" (Ів. 8, 46), і тому Царство Його є над людською волею. Христос – найдосконаліший зразок для найшляхетніших бажань і вчинків для тих, хто хоче йти за Ним. "Я – Дорога, Правда і Життя" (Ів. 14, 6). Безмежна любов, незрівнянна доброта, лагідність, терпеливість, безкорисливість, спонукали товпи людей йти за Ним, щоби ближче пізнати Його Боже Серце. Бо саме те Найсвятіше Серце Ісуса споводувало ту правду, що Христос є не тільки нашим Царем згідно природного споконвічного права Творця Всесвіту, але також правом набутим, правом Відкупителя людських душ, Відкупителя не золотом і сріблом, але Своєю Найсвятішою Кров’ю. Цією високою ціною, як каже апостол, купив навіть наші тіла, що стали членами Христовими. (пор. 1 Кор. 6, 15).

Христос є справжнім Царем всього людства, Царем найсправедливішим, найласкавішим, найдобрішим стосовно всього живого, що було, що є і що буде. Тому свято Христа-Царя є ще однією спонукою, ще однією категорією пізнання і вибору для людини, яка з ласки Господа, одержала розум, свобідну волю і здатність пізнати цю правду, а пізнавши, беззастережно стати під Його прапор, під Його хрест, визнавши над собою Його найвищу царську владу, визнати Його своїм Спасителем, зразком і прикладом усіх чеснот, справжнім Батьком і Добродієм. А, визнавши, вважати себе найщасливішими істотами, що можемо бути його підданими, його дітьми, можемо Його всім серцем любити, Йому беззастережно довіритись, знаючи, що тільки Христос, тільки найдосконаліший Цар, ніколи не зрадить, не скривдить своїх дітей – як кожного зокрема, так і цілі народи, ціле людство.

Як дуже потрібне таке усвідомлення в наші звихрені дні, перш за все тим з наших земляків, які так напористо пнуться до влади земної над своїм народом, а осягнувши ту владу в свої руки, не знають, що з нею робити. Так часто чуємо з уст поодиноких, що будуємо християнську державу Україну. Так часто наші можновладці склоняють свої голови під благословляючий хрест, під краплі свяченої води з рук наших духовних, які і самі не можуть дати ради з гординею, що запанувала в їх серцях і розділила єдине Христове стадо на безліч вір. Свято Христа-Царя повинно б дати зрозуміти всім, що альтернативи нема, іншого вибору нема, є два царства – царство Світла і царство тьми. Або-або! І вибрати мусимо, уникнути вибору не може ніхто. Це єдиний випадок в історії людини, народу, людства, де нейтральних бути не може. Тож визначись, людино! Час не жде!

Нехай же до Нього – Царя Слави, Царя Христа, устремиться кожне серце, нехай усіма своїми силами прямує наша душа. Нехай дух любові до Христа-Царя запанує над усіма умами і серцями людей, націй, держав, людства. Молімося, щоби цей дух запанував перш за все в нашому неупорядкованому суспільстві, щоби ті, яким дано найбільше прав і можливостей, широко відчинили двері наших родин, шкіл, храмів, суспільних прошарків, партій, уряду і найвище уповноважених мужів і всіх сердець і запросили увійти і запанувати над нами Христа-Царя під єдиним непроминальним знаменом Його Царства – Хрестом. Амінь!

Автор: о. З.Карась 





 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині