Празник Пресвятої Євхаристії

"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54).

Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, — дає життя людям" (§5).

Культ Пресв. Євхаристії у Христовій Церкві такий давній, як давня сама установа цієї Св. Тайни. Цей культ довгі-довгі сотки літ і на Сході й на Заході завжди був злучений тільки з відправою Св. Літургії. Щойно в 12-му віці Західня Церква задля різних причин починає вводити в життя культ Пресв. Євхаристії поза відправою Св. Літургії, цебто культ освячених і в кивоті зберіганих Євхаристійних Дарів. Вслід за тим появляються різні обрядові практики дотепер незнані в Церкві. Почитання Євхаристійного Христа в кивоті стає у Західній Церкві мотивом до установи празника Божого Тіла, його святкує латинська Церква в четвер по відданні празника Зшестя Св. Духа. Пам'ять установи Пресв. Євхаристії і Східня і Західня Церкви відзначають у Великий Четвер.

Тож погляньмо найперше на практику культу Пресв. Євхаристії в першому тисячолітті Церкви, а відтак на історію празника Божого Тіла в Західній Церкві.

ПРЕСВ. ЄВХАРИСТІЯ В ПЕРШОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ ЦЕРКВИ

Ісус Христос на Тайній Вечері установив Пресв. Євхаристію, щоб по всі часи приносилася в Церкві Св. Безкровна Жертва на спомин його Кривавої Жертви на хресті та щоб бути духовним кормом душ. Ватиканський Собор II-ий так окреслює ціль установи Пресв. Євхаристії: "Наш Спаситель на останній Вечері, тієї ночі, в яку його видано на смерть, установив Євхаристійну Жертву свого Тіла й Крови, щоб на всі віки, аж до свого приходу, повторяти Хресну Жертву й таким чином повірити Церкві, своїй любій Обручниці пам'ятку своєї смерти й воскресіння: таїнство побожности, знак єдности, зв'язок любови, пасхальну гостину, на якій Христос приймається, дух сповняється ласки й дається нам завдаток будучої слави" (Про Св. Літургію, §47).

Із цілі установи Пресв. Євхаристії виходить, що вона у своїй основі не є предметом, але актом богопочитання, т. зн. властивий культ Пресв. Євхаристії полягає не в її зберіганні, але в Жертвоприношенні та Св. Причасті вірних. В перших віках християнства зберігано Освячені Дари не для культу, а тільки як запасні Дари для хворих і вмираючих. Спосіб переховування Св. Тайн був дуже простенький і незамітний. їх зберігано або в захристії, або за престолом, або відтак у посудині в виді голуба, що звисав над престолом. Наші сьогоднішні кивоти прийшли дуже пізно, бо аж у 16 сторіччі.

По сьогодні деякі східні Церкви, як нпр. коптів, сирійців і несторіянів узагалі не зберігають Св. Тайн. А хворим уділяють Св. Причастя зараз по Службі Божій. Знайдеться хтось нагло в небезпеці смерти, то священик править для нього Св. Літургію без огляду на час і пору дня.

Св. Отці першого тисячоліття як Східньої так і Західньої Церкви знають культ Пресв. Євхаристії тільки в зв'язку зо служенням Служби Божої. Тому вони безнастанно взивають вірних до частої і навіть щоденної участи в Св. Літургії і Св. Причасті. Перші християни так любили й цінили Св. Літургію і Св. Причастя, що навіть з нараженням власного життя брали в них участь. Для них бути на Св. Літургії і лучитися з Христом у Св. Причасті було найбільшою ласкою і привілеєм, а бути виключеним від участи у Св. Літургії чи Св. Причасті, найбільшою карою. Всі Православні Церкви й сьогодні знають культ Пресв. Євхаристії тільки в злуці зі Св. Літургією.