"Захланність наповнює ліси розбійниками, доми злодіями, ярмарки ошуканцями, суди кривоприсягою, очі бідаків сльозами, а пекло - осудженими", - Св. Василій Великий

1. Культура. На думку Климента Олександрійського:

Культура, западаючи в душу, ніби очищує її зверху і готує до прийняття віри.

На тій основі згодом правда будує здатність до контемпляції.

Бо “правда, що променить в грецькій філософії є частковою, але - правдою”. Таким чином, правда буде допомогою в духовному житті, але лише за умови цілковитого визнання, що цілковита правда є лише одна - нею є  Голос Божий.

2. Суспільне відчуття. Відомо, що молитва є чимось особистим і внутрішнім, проте потрібно згадати слова Євангелії, в яких йдеться про те, що коли двоє або троє зберуться на молитву, серед них є Господь.

Отці заходу особливо займались цією темою. “Коли котрийсь з твоїх братів відвідає тебе вдома - пише Тертуліан, - не дозволь йому відійти, перш ніж помолитесь разом хоч трохи”.

Крім того необхідною надзвичайно важливою умовою в молитві є відкритість  на братів, навіть неприсутніх, а також на неприятелів. Кипріян стверджує, що молитва , навіть особиста , завжди має в собі щось загального (суспільного) і “спільнотового”: “Христос... не хотів, щоб молитва відмовлялась на самоті  (в одиночку) на свій рахунок. Адже не говоримо: “Отче мій, що єси на небі...”

Оріген говорить що в ораторіумі (приміщенні, де моляться) присутні духи, навіть коли нам здається, що ми самі. На думку Августина, кожен з нас повинен через власну молитву залучатись до відкуплення інших і через те завжди про них пам”ятати: “Молімось за тих, котрі ще не стали покликані до відкуплення. Може бути, що вони вже є підготовлені до цього, але їх відкуплення залежить від ваших молитов”.

Отці виділяють умови згідно їх особистих уподобань чи потреб їхньої спільноти, що сприяють на формування молитви.

3. Творчість.

Відомо, що у перших християн молитви не мали певних чітких формул. Навіть “Отче наш” передано нам в двох редакціях (Мт 6,9, Лк 11,2).

Іпполит переписав в "Апостольських Традиціях" багато формул молитви, бо “...необов’язково вимовляти ті самі слова, які сказані, краще нехай кожен намагається говорити їх з пам’яті... Кожен нехай молиться так, як вміє. Якщо хтось може промовляти довгу і побожну молитву це добре, але коли молиться коротшою, нехай ніхто йому цього не забороняє. творчість є протиставленням монотонії, отже і розсіяності."

Св.Василій Великий стверджує: “Вважаю, що корисним буде впровадження різноманіття в моментах і псалмах на різні визначені пори, тому що душа часто мучиться одноманітністю і легко  попадпє в розпорошення, та навпаки - набирає запалу і відновлює зосередженість, коли змінюються псалми та порядок літургічних обрядів”.

Касіян зауважує, що “Молитва набирає різного характеру, залежно від ситуації, від ступеня чистоти, який душа осягнула, від стану, який може бути результатом зовнішніх обставин чи внутрішніх імпульсів. Отже, ніхто не може піднести до неба однакових молитов. Кожен молиться по-різному, залежно від настрою і задоволення, смутку чи розпачу”. По іншому молимось, коли серце радіє від успіху, по-іншому - коли ми пригнічені тягарем сильних спокус”.

Проте один з наших отців протягом 40 років промовляв одне лиш речення як молитву “Я - людина, згрішив. Ти - Бог, прости мені”. Отці чули, як промовляє ці слова з болем, плачем. Лише ця молитва, повторювана вдень і вночі замінювала для нього літургію.

4. Спокуса.

Спокуса, як випробування походить від Бога і служить для усвідомлення - хто ми є. Те, що отримала наша душа є таємним для всіх, також і для нас, але не для Бога. Це проявляється в спокусі.

Це переконання поділяє Тертуліан, який говорить: “Бо Авраам отримав наказ віддати сина в жертві не для того, що його віра була зраджена, але щоб пережила випробування”.

Хвилина спокуси є доказом присутності Бога. Тому Євагрій пише: “Коли прийде час спокуси чи сварки, або коли ти схвильований... пригадай собі про молитву”.

Св. Августин додає: “Де нема спокуси, немає молитви”. І далі: “Про що просимо? Послухайте. Апостол Яків говорить: “Ніхто, хто переживаючи спокусу не скаже: Бог мене спокушає”. Тому, на його думку, спокуса - це щось зле, бо веде нас до обману, і через неї стаємо невільниками диявола.

Проте існує інша спокуса, яка називається випробовування. Про неї пише Біблія: “Господь ваш Бог піддає вас випробовуванням, щоб дізнатись, чи ви любите Його”.

Що означають слова : “Щоб дізнатись? - щоб ви дізнались, що Він вже знає. Спокуса, котра веде нас до неправди, зневолює, не може походити від Бога. Бог у Своїй премудрості лише деяких залишає на призволяще. Проте спокусник добре знає, що повинен робити, а люди, що залишені на самих себе не здогадуються, що мають справу з противником, який є їхнім володарем. Тому, що Бог не залишив нас на призволяще (на поталу “сліпому” випадку) молимось “...і не введи нас у спокусу”. Щоб ширше висвітлити це питання св.Августин подає наступний приклад: "Змій пропонує тобі чудову (красиву) жінку і якщо маєш в собі чесноту чистоти, переможеш те, що приходить ззовні. Але, щоб ти не піддався спокусі вроди жінки, побори у собі пожадливість, яка в тобі сидить. Не переймайся, отже, кимось з ворогів, але своєю пожадливістю." Ти не розпізнаєш диявола, а він - пригортає тебе. Побори в собі те, що чуєш. Борись! Борись! Хто тебе покликав до життя, є також твоїм суддею; оскільки дав тобі можливість боротьби - приготував теж і вінок перемоги”.

   5. Терпіння,  убогість і неміч.

   Не лише молитва прохання, але також подячна і прослави вимагають від особи покори і убогості, що дозволяє пізнати велич Бога і нашу неміч. Тому, кожна ситуація, що тримає нас в залежності від інших дозволяє нам відчути потребу Бога і розвиває в нас поставу молитви. Вже Клементій говорить про користь, що пливе з терпіння і певних обставин, що мали вигляд нещастя. Цим питанням займається св.Августин “Християнська душа, що не хоче закинути молитву, повинна вести себе як особа покинута і опущена”. На думку св. Августина, ситуація убогої і самотньої вдови найбільш схиляє нас до молитви," - тому він заохочує, щоб той, хто є  далеко від Господа прийняв поставу духовного вдівства.

“Багатство - пише Климент - подібне до вужа. Якщо не вмієш зловити його, не наражаючись на небезпеку, тримаючи його біля голови (за шию) і він обвиє тебе навколо руки і покусає”.[1]

Розглянувши сутність молитви та деякі принципи, що внесли відбиток на формування різних типів молитви, звернімось до різних відомих нам молитовних форм, про які ми вже вже частково згадувалось у попередніх розділах праці.

 

 

Сторінка 2 із 2 1 2

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині


Календар

«     Березень 2024     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 202
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus