На будь-який заклик тебе до молитви відповідай: Готове серце моє, - і перебувай на богослуженні аж до останньої молитви, маючи за велику для себе шкоду полишити її. Бо ж коли, споживаючи їжу для підкріплення своєї плоті, перебуваєш за трапезою невідлучно, допоки не наситишся, і без конечної потреби нелегко встаєш з-за столу, то чи ж не більше маєш ти залишатися до кінця духовної поживи й укріпляти душу молитвою?  (Святий Василій Великий)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Лютий 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 3
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Щодо різних видів молитви, то звернемось перш за все до нашої традиції, до спадщини східних отців Церкви.

В молитві задіюються всі сили і здібності людини. В залежності від того, котрий з тих елементів більше переважає, можна говорити про різні ступені молитви. Теофан Затворник подає традиційну схему різних ступенів що відповідають будові людського організму:

   а) Молитва словесна;

   б) Молитва розумова;

   в) Молитва серця;

   г) Молитва духовна або контепляційна.

На відміну від першої молитви три останні типи молитви називаються молитвою внутрішньою.

Поняття внутрішньої молитви - словесної, індивідуальної, спільної, виступає вже у Св. Письмі. На основі Біблії можна сказати, що внутрішня молитва є основою кожної іншої молитви  Лк 6.6; 14.23. Мр. 1.35, Лк 5.16; 6.12; 9.18. Також у Євангелії Ісус відкликається на голос до молитви “Отче наш”, а також говорить що де 2-є або 3-є зберуться на молитву, там Господь перебуває з ними. (Мт 18,19, Дт 2,46; 12.12).

Книга Жана і Раїси Марітен “Літургія і контепляція”, яка вийшла в 1959 р., присвячена темі зв’язку між літургією і молитвою. Бо дехто вважає, що вони один одному суперечать. Одні люди схильні до молитви у спільноті, інші до молитви розумової і контепляції. У кожному випадку треба брати до уваги різний контекст, умови життя, поступового дозрівання.

Усна молитва полягає на читанні текстів, на  повторенні сталих молитовних форм і т.п. Вчителі молитви трактують ці молитви, передусім, як обов’язкове приготування до молитви найвищого рівня, бо вона є як “сходина”, що веде у верх, як “листок”, який виростає перш ніж з’явиться квітка і плід, є першим контактом з “тілом Ісуса” чи навіть участю нашого людського слова у творчім слові Бога та в його діючій силі у світі. Однак, у тій молитві не бракує розсіяння. Особи, для котрих вона є ступенем піднесення до молитви найвищого ряду, строго оцінюють чисте рицитування, яке позбавлене концентрації уваги і почуттів. Про це говорить Мартирій Садоне: “Марна і без користі набожність, де не ведеться розмова з Господом Всесвіту в атмосфері чуйності і совокуплення. А якщо навіть творимо молитву без пошани, то вона перетворюється на нашу погибель”. Однак Оріген позитивно висловлюється про той перший контакт “тілесний” з Ісусом. Інші автори теж стверджують, що коли навіть нічого не розуміємо в молитві, котру промовляєм, то “диявол розуміє” та втікає з переполоху.[1]

Розумова молитва покликається на дії розумової інтелігенції. На Заході це називають розважання, роздум, медитація. Ці форми молитви відомі на Сході. Розумова молитва є наче приготуванням до молитви серця. “Розважається” слова рецитовані, щоб “почути їх смак”.

В Отців медитація означає на лише роздум. Радше вона полягає на властивому повторюванні, часом тихо, а найчастіше вголос біблійного тексту чи короткої молитви, одуховленої Св. Письмом. Медитація товаришує монахові цілий день, навть коли ходить ( Пахомій , “Вказівки” 3.28,59), коли скликає до трапези, коли ділить їжу братам, коли працює. Предметом медитації є біблійний текст, чи Книга Псалмів, яку треба знати напам’ять (там же  139-140, Правило 16).

Третій тип молитви є тоді, коли почуття розігрівають серце і молитва стає “вдохом серця до Бога”.

Четвертий тип - це тоді, коли серце посідає всі елементи молитви. Однак контемпляція вищого ряду є лише для вибраних: коли духовний елемент переважає над тілесним, а навіть над думками і почуттями людини, коли молиться в глибині Духа, тишині, далеко від людини, в екстазі.

Назагал не можна протиставляти літургічної молитви особистій, краще знайти дотичний пункт, елемент синтезу. Хто хоче молитись в совокупленні, то мусить знайти в собі внутрішню єдність. Людина з тілом і душею, окрема особа, переживають потребу чи участь в євхаристійній молитві чи совокуплення на самоті. Часом може відчути потребу в псалмах, а іншим разом задовільнитися самотою в церкві чи в іншому місці.

Внутрішня самота - плід віри. Жива віра сама знайде те, що їй бракує і краще пристосується до потреб в даний момент. Рівно ж потрібно уникати інтузіазму та запалу. Ентузіазм шукає лиш естетичної форми (напр. григоріанського співу), а запал уможливлює постійну молитву. Витривалість в молитві є так само невід’ємною як мажорна гама для музиканта.

Треба наголосити, що Отці акцентують таку саму увагу на спільну молитву, як на внутрішню, особисту.

“Наша молитва, - пише Кипріян - є публічна і спільна” ("Про Господню молитву" 8), бо вона поєднує із спільнотою “Бог вслуховується не в молитву тіла, а в молитву серця” (там же, 4) і заохочує наслідувати молитву митаря чи Анни, яка “не словами, а молитвою в тайні і живою вірою розмовляла з Богом, не голосом, а серцем (там же 5).

Амвросій Медіолянський заохочує, щоб спільну молитву відмовляти, по можливості, не дуже голосно. “Якщо розмовляєш з кимось, хто тебе слухає, то розумієш, що нема потреби кричати і говорити неголосно. Якщо розмовляєш з глухим, тоді мусиш говорити голосно щоб тебе розумів (Про Тайни VI, розділ 4, § 16).

Св.Августин в Листі 130 говорить про користь  молитви в спільноті: “Молимось до Бога також словами в певних відступах часу: порах року. Таким чином мобілізуємся до молитви завдяки певним знакам часу (зовнішнім) і самі можем ствердити, в якім ступені досконалості ми в тій цірині, а також чи стремимо до зросту в молитві”.

Основа постійної особистої молитви повинна бути кожна спільнотна молитва. Мусить відмовлятись в усталених порах, гармонійним голосом з совокупленням думки та поривом серця.

Як спосіб спілкування людини з Богом, молитва включає насамперед цей аспект - покірне прошення небесних дарів і готовність їх одержати.

У правдивому значенні слова, - каже Теофан Затворник, - молитва завжди призначена для всіх, для всієї Церкви; доказ цьому не раз давали Отці, тлумачачи слова "Отче Наш". Все ж корисно, аби людина молилася за одержання всього того, чого вона потребує зокрема, хоч більш досконалим є прохання небесних дібр, ніж дібр земних і минущих.

На запитання, чому наші молитви не завжди задовільняються, духовні вчителі часто відповідають так: тому що ми занадто мало молимося і тому що ми грішники. Людині, яка молиться, дається така порада: "Не засмучуйся, якщо не отримаєш негайно від Бога того, про що просиш; це означає, що Він хоче зробити тобі ще більше добро через твою наполегливість залишатися з Ним у молитві. Справді, що може бути більш піднесене, як бесіда з Богом і перебування з Ним в тісних стосунках?".

А чому Бог не вислуховує грішників? (див. Ів.9,31) Отці добре знали, що грішникам належить молитися з вірою. Проте як можна сказати, що ми молимося "з вірою", якщо прохання сформульовано у "незнанні"? Тінь цього незнання справжнього добра, спричиненого гріхом, зберігається іноді навіть у молитвах праведників. У цьому випадку Святий Дух, який молиться у нашому серці, формулює, так би мовити, більш піднесене прохання, ніж те, яке приходить з людської свідомості. Молитва Духа у таємниці нашого серця, яка є також нашою молитвою, завжди вислуховується.

Молячись в Дусі, Церква у своїй Літургії не боїться представляти Богові "усі потреби" вірних. Однак часто й наполегливо повторюється одне прохання - про відпущення гріхів. Адже у цьому, каже Іван Золотоустий, сповнюється божественна воля і, як наслідок, ми маємо певність, що нас вислухано.



[1] Там само, ст.

 

Сторінка 1 із 2 1 2

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині