Відповіддю на отримані дари є подяка. Через переклад Сімдесятьох християнські гімнописці успадкували семітський спосіб возношення подяки. Але у Новий Завіт увійшов новий термін євхаристія – подяка, показуючи оригінальність та важливість християнського благодарення, як відповідь на благодать, дану Богом в Ісусі Христі. Отці говорять про нього, коментуючи чотири види молитви, відомі св. Павлові (1 Тим. 2,1). Якщо детальніше розглянути пояснення, дане Оригеном, можна помітити, що ці чотири аспекти практично зводяться до двох, нерозривно з'єднаних: прохання та складення подяки; останнє все більш ставатиме самою душею духовного життя. Для св. Павла усе християнське життя (1 Сол. З, 9 і далі; Рим. 1, 8 і далі) підтримується і розвивається постійним переплетенням благань та подяк.[1] Головним елементом молитовного життя багатьох християн є і вміння слухати Бога. Як ми уже згадували на початку цього розділу, молитва повинна полягати в діалозі з Богом. Часами занадто легко вона перетворюється в монолог, і Богу ледь удається вставити слово. Хлопчик Самуїл сказав: "Говори (Господи), тому що раб Твій слухає" (1 Цар 3.10). Молитва отців в основному є молитвою подяки і прославлення, однак з’являється також благальна молитва, яку наказує нам сам Ісус Христос. Оріген навчає, що кожна молитва повинна складатися з чотирьох етапів: належить скласти пошану Богу за посередництвом хвалебного Христа в Святому Дусі. потрібно подякувати Йому за отримані добродійства. перепрошувати Його за поповнені гріхи. опісля можна перейти до складання Йому прохань, благаючи про великі небесні дари, як для окремих осіб, так і групи, родини, чи інших осіб.[2] Святий Амврозій говорить, що молитва повинна починатися прославленням Бога у Дусі Святому. Він зауважує: “Якщо ти вирішив просити когось про щось, чи йдеш до нього з словами: "Дай мені те, про що прошу!? Чи не видається тобі це нахабним?" З цього погляду молитва розпочинається зі складання прослави Богу, для якого все є можливе і котрий прагне допомогти. І тоді можеш Його просити. Тому молитва повинна розпочинатися з прославлення Бога, потім перепросьба, далі – акт благальний, на кінець подяка. Не повинен поводитись, як людина сповнена поживи, котра зразу накидається на їжу.” (“Про тайни” VI, розділ 5, параграф 22). Св. Амврозій на прикладі показує одного адвоката, котрий мав промову під час процесу. Він почав від виголошення кількох доброзичливих слів в адрес судді. Таким чином заручився його прихильнісю, а після предвтавив аргументи в оборону свого клієнта. Можна зауважити, що прославлення і адорація є фундаментальними аспектами і найвищою вартістю християнської молитви, яка є здійсненням релігійних обов’язків. Ціллю релігії або її предметом є виконання культу, який належить Богу і тільки Йому властивий. А культ є передусім визнанням і прокламацією безмірної величності Бога. Чим глибша свідомість Бога, яку має релігійна людина в прагненні до досконалості, тим сильніше проявляється в її розумі і свідомості переконання про велике значення і роль зв’язків, які єднають її з Богом. З релігійної точки зору, зв’язок людини з Богом, аспект прославлення і адорацій в молитвах має найвищу вартість. Особливо це видно з наступних причин: 1. Ця молитва є найбільш відповідною згідно традиції. 2. Ця молитва є найбільш гідною і радісною для людини тому, що є найчистішою і не чекає відплати. 3. І з огляду на добро, яке виражає і реалізує істота у цій молитві. Воно виражає цілісність релігійних зв’язків, які є самою ціллю сотворення і відкуплення, бо Бог створив все і керує всім для прояву своєї слави. 4. Ця молитва має місце в славі небесній тому, що єднає церкву подорожуючих по житті з церквою святих. Благальна молитва зустрічає особливу симпатію у вірних як у богословів та душпастирів. На їхню думку така молитва є молитвою “інтересу”, що часто проявляється в нашому житті. Такій формі молитви відповідає свідомість діяння Бога в нашому людському житті й історії. Людина тут з погляду поступу науки і техніки думає, що є паном прав природи і тому така молитва для неї є більш відповідна й авторитетна, як “коваль” власної долі. Обгрунтування вартості благальної молитви можна з’ясувати у трьох пунктах: 1. Людина є буттям недосконалим і її характерною рисою є неможливість пізнати, зрозуміти саму себе до кінця. 2. Інший аспект людської діяльності, так добре об’явлений нам через Бога, є мудра Божа економія (план спасіння). Бог все чинить з любові в дусі вільності і прагнення залучити людину до Божого плану Спасіння для всіх християнин, які моляться, просять Бога, щоби виконати його волю. Якщо наші благання не суперечать волі головного Творця Божої історії, то тоді наші людські діяння набирають нових і просторих вимірів. Про вартість благальної молитви дізнаємось зі слів Євангелії (Лк. 11,5 – 13; 18,1 – 8; Ів. 14,13; 16,23). Людина завдяки цій молитві стає реальним співпрацівником Бога в історії спасіння. В цій молитві не треба бачити жебрачої постави, але радше прояв нашого синівства. 3. Згідно з наукою Ісуса Христа нам треба відмовляти молитву в ім’я Ісуса Христа і єднати її з молитвою “Отче наш” ( Мт. 6, 5 –13; Лк. 11,1 - 4), де ми чуємо серію прохань.[3] Є ще й інші види і типи молитви, з огляду на їх зміст і звернення, з огляду на чисельні потреби християн, з огляду на спосіб відмовлення і на час. Та ми, з огляду на брак нашого часу, на зможемо детально розглянути усі ці типи і види молитов. Звернемось у наступному розділі лиш до практичного застосування молитви у наше щоденне життя. [1] Там само, ст. [2] Шпідлік Т. Духовність християнського Сходу. ЛБА. Львів 1999, [3] Tomkiel A. Ojcowie Kościoła uczą nas modlitwy. Warszawa 1995, ст. 94-99.
|
Календар |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Оголошення |
Статистика |
Відвідувачів за сьогодні: 110
|