Для всього є свій час, за словом Еклезіяста, усьому час-пора (3, 1), але для молитви й псалмоспіву будь-який час підходить.   св. Василій Великий 4

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Лютий 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 3
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Богослов'я храму 

 

Храм.

Чому людина вирішує збудувати храм? Причина тут є глибша, ніж просто та, що всі так роблять, що це така традиція. У Старому Завіті Яків мав видіння, що був близько Бога, відчув і пережив цю близькість, тому на тому місці поставив святий камінь (жертівник). Бачимо тут перші спонуки до побудови храму. У Якова виникла потреба в чомусь вищому, іншому ніж просто побутові проблеми (… не хлібом єдиним живе людина…) А у 5ст. святий Августин сказав: “Ти створив для нас Себе Господи, і неспокійне наше серце, поки не спочине в Тобі…” Ця відвічна туга створіння, людини за своїм Творцем і виростала у будівництво храмів. Людина шукала близькості з Богом. Храми будувалися з потреби святості. А святий (по-єврейськи “кадош”) означає інший. Бог є найперше святий, тому й інший від усього. Святість  це інший спосіб життя, абсолютно інший від  людини і всього, що є звичне і ніби то нормальне. Коли людина шукає Бога, а Бог є інакший ніж вона, тобто святий, то і людина так само стає інакшою. Звідси монах – інок (від старослов’яського – иной – інший). Те що людина хоче осягнути повинне бути інакшим від того, що є зараз.

Тому Храми є інакші ніж прості будинки. Людина має свідомість первородного гріха і тому має потребу змінити, переінакшити себе. Перебування у храмі це особливий спосіб змінення, переінакшення, він є принципово іншим ніж все інше, тому і може передати нам цю святість.

Храм виражає сам  дух народу. Нарід починав побудову нового життя з побудови храму. Насамперед закладав “духовні підвалини” життя.

Біблія говорить, про стремління людини до щастя. Закодоване у людській пам’яті – це спомин про щастя у раю, яке було втрачене. Людина прагне його відновити. Середовищем де щастя може бути відновлене і є храм.

 

Будівництво храмів

З давніх-давен храми будували на найкращому і найвиднішому місці з найкращого матеріалу. Форму церков народ прийняв з Візантії.

Церкви будують зверненими  Престолом до сходу. Схід є місцем де народився і жив Ісус Христос. Христос – Сонце Правди прийшов зі Сходу. Також ми стоячи обличчям до Сходу споглядаємо рай, ту небесну батьківщину звідки ми вийшли.

Форма храмів була різна. Будували у формі:

1)            чотирикутника – який пригадує ковчег Ноя, у якому збереглося життя людини;

2)      круга – що пригадують вічність Христової науки;

3)      хреста – що нагадують Хрест господній;

4)           зірки – що нагадує Вифлиємську зорю  так само Церква є зіркою, яка світить всім;

5)            корабля – бо Церква є тим  самим кораблем, яка  везе нас крізь море життя до спасіння.

Храми будували всюди: і в містах, і в селах. Ще з початків християнства храм був невід’ємною частиною міста. Храм є свідком неба на землі. Храм у місті – це грізний пророк, який пробуджує і перестерігає люд. Храм у місті височіє неначе воїн і пригадує  нам що християнська душа є воїном.

Зовсім інший силует має храм десь на пагорбку, серед дерев. Це храм у селі. Тут ніби зливається гімн прослави всесвіту, творіння. Сільські храми не виглядають суворими. Вони прекрасні, як і довкілля, що  їх оточує.

Верхи Церков  покривають банями. Баня або купол є символом неба, тому там перебуває Бог.

Одна баня означає, що у Церкви головою є Ісус Христос.

Три бані – символізують три особи Божі, Трійцю.

П’ять бань – символізують 4 євангелистів і Ісуса.

Сім – 7 Святих Тайн.

Дев’ять – 9 плодів Святого Духа.

Тринадцять – 12 апостолів і Ісуса Христа.

Кожна баня завершена святим Хрестом, який символізує перемогу над дияволом.

 

Сторінка 1 із 3 1 2 3

 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині