Слава Ісусу Христу! "Священик має бути таким святим, щоб міг служити іншим за взір святості, бо для того поставив Бог священиків на землі, щоб жили на ній як ангели, і були світлом та взірцем для інших людей", - Св. Іван Золотоустий

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Вересень 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 19
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Християнин-хто він є? Приклад християнського життя.

Значення слова «Християнин».

Слово «християнин» походить від слова «ХРИСТОС», що означає помазаник, назнаменований. Саме так римські чиновники називали послідовників Христа, яких вважали сектою. Спочатку члени цієї так званої «секти» називали себе братами, пізніше– учнями і, врешті, вірними послідовниками ГНІХ. Апостол Петро говорить: «..нехай ніхто не соромиться, а як християнин– прославляє Бога цим ім’ям» (Пт. 4,16). Саме християнин, найперше прикладом власного життя, повинен свідчити, що ХРИСТОС– СПАСИТЕЛЬ світу (наша допомога один одному). Християнин– це немов би другий Христос. Ап. Павло каже: «Ми ж посли замість Христа, ніби сам Бог напоумляє через нас...». Тобто, кожен з нас, християн, повинен наслідувати ІСУСА ХРИСТА і допомагати пізнати ЙОГО іншим. Той, хто вірить у ХРИСТА, хто вірить у те, що ВІН є Спасителем, заслуговує на наступні дари:

1) Прощення гріхів–це те, без чого ми не можемо потрапити до ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО і чого ми не можемо отримати, якщо не будемо прощати іншим;

2) Примирення з Богом– бо саме ВІН прощає нам гріхи, якщо ми перепросимо за них у НЬОГО;

3) Стає громадянином Царства Божого– бо туди можуть потрапити лише ті, хто отримав 1 і 2;

4) Стає дитиною Божою– бо цей зв’язок втрачається, коли ми грішимо;

5) Отримує Божу силу, ласку й благодать– без цього є дуже важко жити у світі;

6) Має доступ до Божої скарбниці– споживання Тіла і Крові ГНІХ, а також отримання найціннішого дару– потрапити до ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО;

7) Отримує запевнення, що воскресне до життя вічного– тобто, що помре лише наше тіло, а душа наша буде жити вічно, бо саме таким є її призначення.

Чи охрещений вже є християнином?

Охрещені діти отримували благословення через віру батьків, але ставали вповні християнами у свідомому віці, коли самі потверджували свою віру. БОГ, через молитву батьків, простягає дитині Свою руку. І таким чином вона є представлена в Божому Царстві (3.4). Та, нажаль, багато людей, які прийняли Тайну Хрещення, ведуть таке життя, яке не відповідає життю справжнього християнина. Але Христос є милосердний і у кожній хвилині хоче допомогти людині подолати гріх через покаяння (жаль) і прощення. Тож батьки мають обов’язок дбати про духовний зріст своїх дітей.

Чи та людина, яка ходить до Церкви є справжнім християнином?

Часто люди вважають, що присутність на Літургії є достатньою, щоб отримати вічне життя і щастя у небі. Але у такому випадку Бог є нашим Господом лише 2 години, а решта життя проходить у служінні не Творцеві, Який віддав Своє життя через любов до нас, а дияволу,який зводить нас зі стежки Богоугодного життя. На це ап. Петро говорить: «..Ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюдилося у світі» (2 Пт. 1:4). Тож ми мусимо завжди просити у Господа ласки, щоб наше життя було правдиво християнським.

Молитва у християнському житті

Молитва– це найперше розмова з Богом. Але молитва є також даром Божим для людини, бо давши їй можливість молитися Господь проклав міст між людиною і Собою, через який ми можемо єднатись з Ним. Коли Господь говорить нам: «Моліться» - це означає, що Він хоче нас слухати і допомагати у важких хвилинах життя. Людина повинна молитися з вірою у те, що Бог, як люблячий Батько, вислухає її. Молитися вірою означає також довіряти Господові і довіряючи приймати всі слова за щиру правду.

Своєю смертю на хресті ІСУС дає нам зрозуміти, що коли ми молимося то наче входимо у зал Всемогутнього Бога, який тримає на своїй долоні Всесвіт. Промовляючи слова «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа» ми встаємо перед лице Бога, щоб славити Його, дякувати Йому, просити милості і ласк. Святе Письмо говорить, що всякий добрий дар є тільки у Нього (БОГА). Людина, яка молиться без віри поводиться як невіруюча. У такому випадку її молитва стає ніби виконуванням обов’язку. Це приводить до того, що з часом молитва відмирає і зводиться до виконування однохвилинного обов’язку. Така молитва не приносить ні слави Богові ні користі для самої людини і стає порушенням другої заповіді, яка наказує не промовляти надаремно ім’я Господа. Не віруючи Богові про серйозність молитви ми поводимося як чоловік що входить до весільного залу без весільної одежі. Щоб обдарувати людину Своєю ласкою Господь не вимагає надмірних зусиль, але тільки, щоб людина просила про це і прагнула життя з Богом-Творцем всім серцем.

У Новому Завіті найдосконалішим прикладом молитви є синівська молитва Ісуса, який Своєю згодою на страждання для відкуплення людського роду виконує завжди і в усьому волю Отця.

 





 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині