"Людська є річ грішити, християнська - з гріхів повстати, а диявольська - в гріхах перебувати", - Св. Августин

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Вересень 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 40
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Таїнство сповіді (примирення)


Сповідь, таїнство покаяння - згідно оновленої літургії цього таїнства - називають також таїнством примирення. Таким чином Церква хоче підкреслити єднання - тобто відновлення зв'язку людини з Богом, яке відбувається під час цього таїнства; тому що в результаті покаяння ми повинні полюбити Бога і повністю йому довіритися (Павло VI). 

Для більшості з нас сповідь - приватна справа, і тому вона піддається різним небезпекам: звиканню, рутині, формалізму. Ми не можемо розглядати святу сповідь як одну з багатьох духовних вправ. Це таїнство, знак, даний через самого Христа, за допомогою якого Бог дійсно спілкується з людиною. Таїнство примирення - це дорога до Отця, визначена через самого Ісуса. Тому дорога ця вимагає від нас чутливого серця, сповненого віри. 

1. Підготовка до Таїнства примирення

На дорозі людини до зрілої віри дуже часто виявляється відсутність глибокого розуміння таїнства покаяння. Можливо, найбільша увага уділяється сповіді під час підготовки дитини до першого святого Причастя. Проте, дитина в 9-10 років не в змозі осягнути всю таємницю, яка здійснюється під час виконання обрядів. Багато хто на цьому етапі зупиняється. 

Таїнство покаяння, як, втім, і решта істин віри, потребують постійного нагадування про себе на всіх послідовних етапах розвитку особистості людини: у дитинстві, в підлітковому віці, в юності, в зрілі роки. Якщо про значення цього таїнства не нагадується людині на всіх послідовних етапах розвитку його особистості, то, вийшовши з дитячого віку, вона перестає практикувати його, вважаючи приналежністю цього періоду свого життя, або сповідається інфантильно, як дитина.

Кожна нова ситуація, нові життєві умови, нові обов'язки, нові труднощі, нові проблеми і спокуси, нові гріхи вимагають нового підходу до таїнства покаяння. У новій життєвій ситуації людина повинна ніби наново відкрити для себе важливість і значення святої сповіді, яка може стати найбільшою допомогою в духовному зростанні людини і стимул-реакцією її внутрішнього розвитку.

2. Що таке Таїнство примирення

Перш за все ми повинні усвідомити небезпеку підходу до таїнства покаяння з точки зору категорій права. Юридичний підхід до сповіді - це часте явище. 

Таїнство покаяння, перш за все, не є дією, завдяки якій ми можемо позбутися почуття провини, скинути вантаж гріхів, очистити совість і, таким чином, досягти бажаної чистоти душі. Сповідь - це також і не виправлення зроблених помилок, аби бути "в порядку" перед Богом.

Що ж тоді таке таїнство примирення? Це, перш за все, особиста зустріч милосердного Бога з грішником, що просить вибачення. Скидання вантажу гріхів, позбавлення від почуття провини, чиста совість не є плодом лише наших зусиль (усвідомлення гріхів, жаль про них, рішучості виправитися). Ті, хто приступає до таїнства покаяння, отримують від милосердя Божого прощення образи, яку нанесли Богові і одночасно досягають примирення з Церквою. Нашою людською дією в таїнстві покаяння є відкритість на Боже милосердя.

3. Формально-правовий підхід до сповіді


При формальному підході до таїнства примирення Бог сприймається перш за все як Законодавець і Справедливий Суддя, який за добро нагороджує, а за зло карає (Катехизм Католицької Церкви). Це дуже спрощений образ Бога, схожий на судового засідателя в трибуналі, де царює не милосердя, а вірність закону. При чисто формальному підході до сповіді людина розглядається як істота, підпорядкована закону, який її зобов'язав і по якому вона відчитується перед Богом-суддею. В світлі закону гріх - це свідоме і добровільне порушення заповіді Божої або церковної, яке вимагає виправлення. Тоді основою зв'язку між Богом і людиною є закон, а також винагорода або покарання, що визначаються цим законом.

При правовому підході таїнство покаяння сприймається, перш за все, як суд, де грішник є підсудним, а священик - суддею, що заміняє Господа Бога.

У цій моделі немає місця любові і милосердю Бога, але задано відношення людини-творіння до Бога-творця, а також морально-правова відповідальність перед Ним.

Формальний підхід до гріха і таїнства покаяння, перш за все, акцентується на заборонах і приписах, що містяться в заповідях, отже заповіді сприймаються як норми, що обмежують людську свободу. Хто став представляти зло як порушення наказу, правила, той опір наказу сприйматиме як акт звільнення .

Правовий похід до гріха і таїнства покаяння виникає від розуміння закону Божого і церковного як деякої незалежної дійсності, що походить, правда, від Бога, безпосередньо або опосередковано, але який сприймається на одному рівні з Ним самим.

4. Особовий підхід


«Можна сказати, що в гріх і в рятівну роль таїнства покаяння ми починаємо вірити в той момент, коли починаємо вірити в любов, а також в істину, що любов - це Особа» (А.Сковронек).

При особовому підході до гріха і таїнства покаяння Бог сприймається, перш за все, як Особа, а точніше, як єдність трьох осіб: Отця, Сина і Духа Святого, зв'язаних між собою взаємною любов'ю. "Бог є любов" (1 Ів 4, 16) - це визнання Йоана не є визначенням Бога, але розкриває найважливішу рису Бога - Його любов.

При особовому підході до гріха і таїнства покаяння людина розглядається як особа - єство, створене від любові і призначене для любові. Отже, зв'язок людини з Богом - це любов. Людина покликана до того, аби приєднатися до повноти любові Святої Трійці: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло» (Ів 14, 23).

При особовому підході гріх розуміється, перш за все, як розрив або порушення синівської прив'язаності, яку сам Бог встановив між Собою і людиною. Наше усвідомлення гріха прямо залежить від діалогу з Богом як з Особою. Чим глибший цей діалог, тим повнішим є усвідомлення гріха. Тоді сповідь є знаком, через який людина-грішник дає знати про своє навернення до Бога, приймає Його любов, аби знайти здатність жити далі в тісному зв'язку з Ним.

 

Сторінка 1 із 2 1 2

 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині