Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою, що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього... Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! (Іс. 5:8,11)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Лютий 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 89
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Священичий одяг, ризи

 

Облачення – одяг церковного клиру (духовенства) та монашества, який використовується під час Богослужень та в повсякденному житті. Повсякденне облачення духовенства складається з підрясника, ряси (для дияконів та єреїв), а також підрясника, ряси, мантії, клобука, наперсного хреста, панагії (для архиєреїв).

Богослужбове облачення духовенства використовується для звершення Богослужень. Кожний чин духовенства відрізняється облаченнями, серед яких можна розрізнити: архиєрейське, єрейське, дияконське, паламарське.

Мантія – представляє собою довгу накидку без рукавів та застібкою на комірі, одягається поверх підрясника та ряси. Може використовуватись як духовенством, так монашеством (архимандритами, схимонахами). Зазвичай монахи носять клобуки чорного кольору, одночасно право носити цей убір мають також митрополити та патріархи деяких церков під час урочистих подій.

Клобук – монаший головний убір, що складається з камілавки та чорної тканини (шовк або креп), яка прикріплюється до неї і закінчується знизу трьома довгими кінцями (воскриліями). Клобук довершує повне монаше облачення, що одягається під час торжественних якихось подій.


Архиєрейське:
Для звершення Богослужень архиєрей одягає те саме облачення, що й священник, лише замість фелона сакос, поверх нього омофор, палиця як символ духовного меча.
підсакосник або стихар – нижній богослужбовий одяг архиєрея, поверх якого одягається єпітрахиль;

нарукавники – призначені для стягування рукавів одягу священослужителів, є невід'ємною частиною архиєрейського, єрейського та дияконського облачень. Вживання нарукавників означає, що це не просто людські руки, а сам Господь через них звершує Тайни;

єпітрахиль – елемент архиєрейського та єрейського облачення, мінімально необхідний для священодійства. Собою представляє довгий перев'яз, що охоплює шию, сходиться на грудях і спадає додолу. Символізує Божественну благодать, тому без єпітрахиля не можна здійснювати жодне Богослуження, а також уділяти Святі Тайни;

пояс – одягається поверх стихаря та єпітрахилі, символізує Божественну силу, а також рушник, яким був підперезаний Спаситель під час умивання ніг учням на Тайній Вечері;

набедреник, наколінник – елемент богослужбового одягу архиєрея і нагородженого ним єрея, у вигляді хустки на стегні, підвішеної на поясі;

саккос – верхній богослужбовий одяг архиєрея, коротке вбрання з широкими рукавами, одягається поверх підсакосника та єпітрахиля. Символізує багряницю Спасителя;

омофор – представляє собою довгий і широкий стрічкоподібний плат, з вишитими хрестами. Покладається па плечі єпископа так, що, охоплюючи навколо шию, одним кінцем спускається (спадає) спереду, іншим ззаду. Символізує євангельського доброго пастиря, яким повинен бути архиєрей, що пасе своє стадо. Без омофора архиєрей не може здійснювати священодійств;

палиця – чотирикутний плат, що носиться поверх сакоса на правому стегні. Символізує духовний меч, яким озброєні священослужителі для боротьби з невірством та диявольськими силами;

панагія – нагрудна ікона із зображенням Богородиці, що являється відзнакою архиєрея;

 митра – богослужбовий головний убір єпископа, а також деяких єреїв, нагороджених архиєреєм. Представляє собою розширену і заокруглену вгорі корону, оздоблену іконами. Архиєрейська митра оздоблена ще й дорогоцінними каміннями, символізує терновий вінок, одягнений на голову Спасителя під час Його страстей.

Сторінка 1 із 3 1 2 3

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині