"Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений." /Мт.23,12/ 

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Вересень 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 149
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Чудотворна ікона Крехівської Божої Матері

Крехівський монастир зовсім захований від людського ока на прекрасній галявині, у лагідних закутках Львівщини біля Жовкви... Околиця там напрочуд гарна, а глибокі яри, порізані шумливими потоками, зелені ліси й діброви надають їй чару гірської країни.
Монастир отців Василіан заснований тут на початку XVII століття. Крехівські пани Сапіги і Вояковські та гетьман Станіслав Жолкевський постаралися про земельні наділи для монастирської обителі. На цьому місці постала спершу маленька Преображенська церква, а згодом, біля 1629 р., більша церква св. Миколая (на місці сьогоднішнього мурованого храму) та вкінці, тобто в 1628 р. дзвіниця. Поміж численними добродіями і жертводавцями не бракувало наших найславніших гетьманів: Хмельницького, Дорошенка і Мазепи. Ці багаті пожертви дали змогу крехівській братії в 1660 р. обвести довкруги всю свою чернечу республіку міцними оборонними мурами зі стрільницями, з чотирма наріжними баштами на гармати та з глибокими водними ровами. Ця чернеча фортеця склала відмінно свій перший іспит під час турецько-козацького походу на Львів 1672 р. за гетьмана Дорошенка. Заздалегідь він вислав до Крехівського монастиря козацький загін під проводом Івана Мазепи боронити його від татарських наїздів. Коли ж напасники таки завзялися здобути Крехівську твердиню, то не тільки багато їх полягло від козацьких самопалів, але при тому загинув й сам небіж хана від гарматного пострілу з монастирської башти.

Крехівський монастир скоро переріс усі довколишні монастирі, що постали в тому самому столітті, як Верхратський, Шеплотський, Бесідський та інші. В його мурах розвинулася висока церковна культура.
У загальному вшануванні в народі була чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яку подарувала монастиреві родина Красовських зі Львова. Історія цієї чудотворної ікони така: В Красовських народилася сліпа донька. При хрещенні їй надали ім'я Олександра. Росла вона, виростала сильною та здоровою, але серце родичів краялося з болю, що рідна їхня дитина не бачила ані їх, ані свого оточення, ані того гарного світу, ані сонячного блиску. І може тому, що була сліпою та більш безпомічною, родичі любили її більше ніж інших дітей. І сама сліпа дитина бажала побачити красу, розсіяну у всесвіті, й потішитися тим. Бо за винятком сліпоти, Олександра була нормальною та здоровою дитиною. Побожна мати виховувала свою донечку по-християнськи, навчала її про Бога та заохочувала любити і шанувати Божу Матір. Прикро було родичам, що така розумна дитина не могла бачити світу Божого. З роками зростала Олександра в надзвичайній набожності до Пресвятої Богородиці. Вона радо слухала, що її ровесниці оповідали, як сонце веселить природу, як квітки цвітуть але не могла цього побачити власними очима. Не раз вона дуже бажала побачити чуда природи, але сліпота не дозволяла їй цього!

В домі була ікона Пресвятої Богородиці. До тієї ікони вона просила привести її. Впала перед нею навколішки й благала Пресвяту Діву Марію змилуватися над нею, повернути їй зір, відкрити їй очі: «О, моя небесна Ненько, — так вона голосно молилася — Ти знаєш моє горе та бачиш моє болюче страждання. Ах, як це важко жити сліпому в світі! Маріє, Ти могутня перед Божим троном. Благаю Тебе, вилікуй мене зі сліпоти, якщо такою буде Божа воля!» Перестала молитися словами, але серце, засмучене болем, далі благало чуда. Час від часу було чути тільки поодинокі слова благання: «Маріє, Маріє, Маріє...» Ця ревна молитва, що випливала з наболілого серця бідної Олександри, плила до серця Пречистої Діви. Сталося чудо! Пресвята Богородиця нагородила непохитну віру Олександри. Молода Красовська прозріла й обмила свої очі сльозами радості. Вона вдивлялася тепер в чудотворну ікону Небесної Неньки і радості її не було кінця. «Я бачу! Я бачу! Марія, моя Небесна Ненька, повернула мені зір!» Так вона кричала на весь дім. На крик Олександри вбігли до кімнати мати та батько. Дійсно дивляться і бачать, що сталося чудо, їх сліпонароджена дочка бачить світ, бачить їх... і за це завдячує Небесній Цариці. ЇЇ непохитна віра, дістала свою нагороду.

Тепер разом і тато, і мама, і дочка, припали навколішки перед чудотворною іконою та сердечно дякували Пречистій Діві за одужання. Весь дім Красовських наповнився великою радістю, де перебувала чудотворна ікона Богородиці, запорука Божого благословення для Красовських. Хоч як вони дорожили цим скарбом, проте не вважали себе достойними тримати довше в своїй хаті цю чудотворну ікону. Порадившись вирішили відвезти ікону Богородиці до Крехова і там віддали її до монастирської церкви, щоб всі могли прилюдно почитати Небесну Неньку в її чудотворній іконі.


В монастирі помістили цю чудотворну ікону над головним престолом. Коло бічного престолу, по лівій стороні, розмальовано історію одужання сліпонародженої дочки Красовських, Намальовано, як сліпа Олександра молиться надзвичайно побожно перед іконою Божої Матері, і як родичі з прозрілою Олександрою передають ікону Матері Божої ігумену Крехівського монастиря.


 Перші чуда біля цієї ікони почали відбуватися 2 липня 1688 року. Того дня священики о. А. Свідницький, о. Т. Вітошинський та о. І. Ковальський, а також і велика кількість побожних парафіян побачили над монастирем небувале і дивне явище: вогненний стовп, який освітлював усю околицю. А в ту же мить у монастирській церкві по обличчю Матері Божої, перед іконою якої палали свічки, спливали двома струмочками сльози. Плач Пресвятої Богородиці на іконі тривав чотири тижні. Львівський єпископ Йосиф Шумлянський, побачивши на власні очі сльози на обличчі Пресвятої Богородиці, зображеної на іконі, переслухавши під присягою свідків численних чуд, відповідною грамотою від 6 липня 1688 року проголосив Верхратську ікону Матері Божої чудотворною.

У 1808 році після скасування австрійським цісарем Йосифом II Верхратського монастиря чудотворну ікону було урочисто перенесено з процесією до Крехівської василіянської чернечої обителі. Престол перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці у Крехівській василіанській церкві відповідним декретом Папи Лева XIII був наділений численними привілеями відпустів.

Після ліквідації радянським комуністичним режимом василіанських монастирів, у тому числі й Крехівської обителі, чудотворну ікону Матері Божої було передано у 1949 році до церкви св. Парасковії, яка знаходиться на Підзамче у м. Львові.
З відродженням УГКЦ і Василіянського Чину в Україні чудотворну ікону Матері Божої разом зі збереженими дарами влітку 1990 року було перенесено до церкви св. Онуфрія, а потім з урочистою процесією - до василіанської монастирської церкви св. Миколая в Крехові. Відпусти у Крехівському василіянському монастирі відбуваються на літнього Миколая (22 травня) і Преображення Господнього.
Як і колись, так і тепер тисячі прочан з усіх куточків України, а також з-за кордону спішать до Крехова, щоб скласти в молитвах щирі слова подяки Господу за численні ласки, які вони отримали за посередництвом Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою Матері Божої.

Ця Крехівська чудотворна ікона і сьогодні роздає ласки всім, хто щиро і в покорі до неї прибігає і ласки благає. Біля чудотворної Крехівської Божої Матері завжди знайдемо розраду і силу терпіння, згоджуватися з Божою волею. До Тебе, Крехівська Божа Мати, линемо, думками нашої душі та просимо: Пречиста Діво Маріє Маріє! Молися за нас! Бо Ти Єдина, на кого надіємося і плекаємо надію колись у небі з Тобою Трисвяту пісню Господу Богу заспівати заспівати Амінь. 





 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині