На будь-який заклик тебе до молитви відповідай: Готове серце моє, - і перебувай на богослуженні аж до останньої молитви, маючи за велику для себе шкоду полишити її. Бо ж коли, споживаючи їжу для підкріплення своєї плоті, перебуваєш за трапезою невідлучно, допоки не наситишся, і без конечної потреби нелегко встаєш з-за столу, то чи ж не більше маєш ти залишатися до кінця духовної поживи й укріпляти душу молитвою?  (Святий Василій Великий)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Вересень 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 29
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Таїнства в історії як зустріч людини з Богом

 

Щоб відповісти на запитання, чим є Таїнство, належить глянути в історію людського роду, оскільки протягом існування християнства, як ми вже згадували, слово «таїнство» мало різні значення.
Ще перед Христом таїнствами, в певному значенні цього слова, були події, пов’язані із способом життя людини та її відношенням до Бога. Найбільш виразними прототипами таїнства є народження і смерть, споживання їжі та творення подружнього зв’язку між чоловіком та жінкою задля продовження роду. Як бачимо, походять вони не від духовного виміру існування людини, але від її біологічного способу життя та біологічних потреб, виражаються у споживанні їжі та продовженні роду, а у народженні і смерті виявляють обмеження, над якими людина немає влади.

Ці біологічні потреби є неначе тріщинами, через які просочується вічність і торкається життя людини. Усе це вказує на те, що людське життя не обмежується лише біологічним виміром існування, але виявляє її духовні потреби, оскільки душа людини потребує духовної поживи.

Звернімо увагу на те, що споживання їжі для людини не є тим самим, що для тварини. Для людини споживання страв стає чимсь більшим, а саме – бенкетом. У цьому бенкеті людина смакує вишуканість страв та усвідомлює своє співіснування з іншими людьми. Отже, трапеза, тобто біологічне заспокоєння природних потреб тіла є споживанням страв у спільноті.

У творенні таїнства чисто біологічний вимір існування переходить в людський вимір і саме завдяки цій переміні Бог запевнює свою присутність в історії людського роду. З цього бачимо, що Бог виходить назустріч людині людським способом. Від самого початку існування людини бачимо розуміння таїнства, як чогось такого, що не походить від її духовної потреби, навпаки, від біологічних потреб, які, своєю чергою, скеровують людське життя до духовного і вічного.

Передовсім дві духовні потреби людини є особливо виражені від самого початку її існування. Першою духовною потребою є потреба прощення, чи то пробачення, породжена досвідом провини, чи то гріха. Людина, яка живе життям, даним їй, в той же час досвідчує своє життя як обов’язок. Воно дане їй, щоб прожити так, як визначено попередньо певним законом, переступ якого сповнює людину усвідомленням гріха та почуттям відповідальності за переступ.

Як бачимо, з цього випливає потреба таїнства покаяння вже від самого початку існування людського роду, тобто, починаючи від перших людей, і для всіх наступних поколінь. Святий Бонавентура говорив, що таїнство покаяння і таїнство подружжя було встановлене враз із сотворенням людини. У свідомості свого грішного стану людина завжди відчувала присутність Бога як того, від якого походить закон. Від цієї свідомості заіснували певні обряди та спроби очищення духа матеріальними засобами, як наприклад, обмивання водою і т.п. Також від уряду царя походить священство, як таїнство, оскільки людська спільнота знаходить опертя не в собі самій, але в тому, хто є більшим від неї.

Як ми вже згадували, від початку не було такого розуміння таїнства, яке маємо сьогодні. У первісній Церкві за таїнство вважалися певні історичні події, які мали особливий вплив на людство, а також слова Святого Письма. Наприклад, на думку Отців Церкви, історія про всесвітній потоп за часів Ноя може вважатися таїнством, оскільки в ній виявляється початок чогось нового, який настає зі зруйнуванням старого – щось подібне повторилося у хресті Христовому, тобто у Його смерті і воскресінні. У знищенні старого, тобто гріха, відкривається шлях до воскресіння, до присутності Христа між тими, хто увірує в Нього.

Те ж саме відбувається у таїнстві Хрещення, де людину поглинають «води смерті», щоб вчинити учасником початку нового життя у Христі. Весілля в Кані Галилейській теж можемо назвати таїнством, тому що у перетворенні води у вино проголошується таїнство нового вина, як символу благодаті і нового життя, яким Христос бажав наповнити людство.

Первісне розуміння таїнства включало в собі сотворений світ, людину і Бога. Основане на переконанні, що речі не є тільки інструментами нашої праці, а в цей же час є знаками, які вказують на іншу дійсність – Бога і його любов, матеріальні речі в певній мірі є її символами, що не обмежуються тільки своїм земним та матеріальним призначенням.

Наприклад, вода не є тільки H2O як хімічна структура, в ній бачимо також символ смерті і воскресіння, творчу силу Бога. Таїнственний вимір сотвореного світу спонукає до символічного бачення матеріальних речей, яке не заперечує їх земного призначення, але водночас вказує на їхній зміст, який не підлягає хімічним аналізам та вказує на вічність завдяки видимості сотвореного та матеріального. Так і людина – не є сотворіння, яке тільки використовує сотворені речі, але, отримавши від Бога покликання до життя, покликана також до спілкування з Богом через сотворені речі сакраментальним способом. І саме це спілкування з Богом робить людину людиною.
 

Сторінка 1 із 2 1 2

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині