св. Василія Його життя було тісно пов'язане з життям св. Прокопія Декаполіта. Обоє служили Богові в монастирі й були непохитними у Христовій вірі, яку виявили за правління імператора Лева, гонителя православних християн за вшановування святих образів. Тож невдовзі вони разом були за цю святу справу ув'язнені і зазнали важких мук. Після смерті імператора Василій вийшов на волю. Решту свого життя провів на самоті серед молитви й великого самозречення. Закінчив Василій Визнавець своє праведне життя 747 року.

Свята Євдокія жила у місті Геліополі, що в Килисирії. Будучи дівчиною надзвичайної вроди, Євдокія жила розпусним життям. Якось Герман, настоятель чоловічого й жіночого монастирів, прибув до міста і заночував в одному домі. Вночі він довго молився і читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спала в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів. Наступного дня вона покликала до себе Германа, після розмови з яким прийняла св. Хрещення, роздала свій маєток убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою. Бог прославив Євдокію великими чудами. Довідавшись про це, поганський управитель Геліополя Вінкентій наказав зарубати її мечем. Покаянного життя після св. Хрещення прожила Євдокія 56 років, а мученицький вінець прийняла 120 року.

Святий Теодот відзначався духом християнської побожності й апостольської ревності. Під час перебування на Кіпрі він навернув чимало поган до Христової віри. Невдовзі Теодота обрали єпископом Киринеї. За правління імператора Лікинія, гонителя християн, було наказано ув'язнити також і Теодота. Довідавшись про це, єпископ сам прийшов до нього, щоб засвідчити свою віру в Христа. Теодота почали бити палицями, рвати тіло до кісток залізними гаками, але він терпеливо все зносив і навіть не зойкнув, а тільки голосно молився. Багато поган, які бачили геройську терпеливість мученика, навернулися до Христа. Тоді його кинули до в'язниці. За правління імператора Константина Великого Теодота звільнили, і він ще два роки управляв Церквою в Киринеї. По вічну нагороду визнавця відійшов 320 року.

мчч. Євтропія і дружини його, Клеоніка й Василиска За правління імператора Максиміана в понтійському місті Амасії у в'язниці перебувало троє християн: два рідні брати – Євтропій і Клеонік, і Василиск. Три дні мучили вірних Христових борців. Коли ж це не похитало їхньої святої віри, братів Євтропія і Клеоніка засудили на розп'яття, а Василіска невдовзі зарубали мечем 290 року. Мощі мучеників прославилися численними чудами.

Святий Герасим походив з міста Лікії у Малій Азії. Юнаком він пішов служити Богові у Тивайську пустелю. Потім перейшов до Святої Землі. У той час так багато юнаків бажали вести життя за проводом Герасима, що він збудував над Йорданом поблизу Єрихона лавру. Герасим часто накладав на себе важку покуту. У Великий піст він нічого не їв, тільки приймав св. Причастя. Св. Євтимій так високо цінував Герасима, що посилав до нього на вправи тих монахів, які бажали досягнути великої досконалості. Пустельник Іван Мосх, письменник VII ст., описав цікавий випадок. Якось на березі Йордану до Герасима з ревом підійшов лев, підніс догори напухлу лапу, в яку глибоко залізла тернина. Герасим витягнув тернину, обмив і перев'язав лапу. Відтоді лев залишився жити біля нього у монастирі. Помер Герасим 475 року.

Святий Конон був сином поган і походив із села Видана, що в Малій Азії. Згодом разом зі своїми батьками прийняв св. Хрещення. Після смерті матері та дружини Ганни, з якою жив у непорушній чистоті, Конон вів на самоті таке богомільне життя, що Бог наділив його даром чудотворення. Вірного Божого слугу поважали і любили не тільки християни, а й погани. У час правління імператора Декія Конона ув'язнили й жорстоко мучили за те, що він відмовився поклонитися поганським божкам. Коли про це довідалися погани зі села Видани, то збіглися і силою відбили Конона з рук гонителів. Після цього люди почали цілувати його рани, бажаючи освятитися мученицькою кров'ю. Але покалічений Конон сумував, що не міг віддати життя за Христа. Проживши ще два роки, він спочив у Бозі 250 року.

Хрестопоклонна неділя. Свв. сорока двох мчч., що в Аморії У 840 році сарацини вщент розбили військо грецького імператора Теофіла і оточили місто Аморію. 42 побожні старшини, наче леви, боронили місто. Коли сарацини вдерлися до міста, то 42 відважних старшин сарацинський князь наказав закувати в кайдани і відвести до в'язниці у Сирії. Між тими старшинами були Теодор, Константин, Каліст, Теофіл, Астрій, Вассой і Милисен. Сім років тривала гірка мука побожних старшин, вірних Христові. Багато разів сарацини намовляли їх прийняти мусульманську віру, але безуспішно. Врешті сарацинський князь наказав відрубати 42 старшинам голови, їхні тіла кинули в річку, однак, за Божою волею, святі мощі допливли до протилежного берега, де їх знайшли християни і побожно поховали.