Святий Венедикт народився 480 року в італійському містечку Нурсії у заможній родині. Не бажаючи йти за лихим прикладом шкільних товаришів, потайки втік з міста. Деякий час він перебував в селі Енфіде в Сабінських горах, де жертовно допомагав священикам. Потім він поселився у печері на горі Субіяко і провів там три роки подвижницького життя. Згодом Венедикт став настоятелем чернечої обителі у місцевості Вікаваро і збудував 12 монастирів. Провівши 30 років в околиці Субіяко, Венедикт переселився на гору Кассіно. Там він збудував славний на весь світ Венедиктинський монастир Монте Кассіно. Венедикт написав монаший устав Венедиктинського Чину, у якому, як сказав св. Григорій, "святий муж вчив так, як жив сам". Він мав дар передбачення майбутніх подій і читання людських думок. Віддав свою святу душу Богові 550 року.

свт. Григорія Палами Святий Григорій усе своє життя займався богословськими трудами, згодом був поставлений архиєпископом у місті Солунь. Переставився святий в 1359 році.
мч. Агапія і з ним шести мучеників Коли одного дня у Кесарії Палестинській відбувалося свято на честь поганських божків, то для розваги погани почали мучити християн. Агапія з Гази, який вже багато витерпів за Христову віру у в'язниці, кинули на поживу диким звірам. Разом з ним захотіли віддати за Христа своє життя ще шість християнських юнаків: Публій, два Олександри з Єгипту, Тимолай, Ромил, піддиякон з Діасполя і Денис з Фекінії. Віддали вони свої молоді голови під вістря меча 303 року за правління імператора Діоклетіана, жорстокого гонителя християн.

мчч. Савина й Папи У єгипетському місті Єрмополі жив славний муж Савин. Коли імператор Діоклетіан почав переслідувати християн, Савин покинув усе і з декількома християнами переховувався від поган у селі в нужденній хатині, дні й ночі проводячи у молитві й пості. Але один жебрак, якому Савин дав милостиню, зрадив свого доброчинця і вказав поганам за два золоті місце його перебування. Ув'язнивши Савина, погани мучили його різними способами, а потім втопили в ріці Ніл 305 року. Разом із Савином прославив Христа мученицькою смертю і його побратим Папа.

Святий Олексій жив у V ст. Він був сином-одинаком побожного й багатого римського сенатора. Будучи ще малим хлопцем, намагався допомогти убогим і знедоленим. Він зрікся привілеїв свого високого походження та відійшов у тінь світу. Прибувши до Сирії, поселився в убогій хатинці неподалік церкви Матері Божої в Едессі, де вів життя вбогого жебрака. Так прожив Олексій 17 років, аж доки Пресвята Богородиця не виявила його святості людям, які назвали його Божим чоловіком. Коли Олексій повернувся додому, то батько не впізнав його у вбогому жебракові й дозволив йому жити в своєму домі під сходами. Там він прожив ще 17 років, терпеливо зносячи різні прикрощі від слуг. Після смерті знайшли при ньому записку з його справжнім іменем, походженням і описом усього життя. Поховали Олексія у Римі.

Святий Кирило Єрусалимський народився 317 року в Єрусалимі. Був висвячений на священика єрусалимським патріархом св. Максимом, який призначив його наставником катехуменів, що приготовлялися до св. Хрещення. Кирило виголошував свої науки усно; 27 з них були записані і збереглися донині. 351 року Кирила висвятили на єрусалимського патріарха. Перший рік його патріархату був пам'ятний тим, що на небі над Єрусалимом з'явився знак Господнього хреста. Кирило був ревним оборонцем правдивої віри від єресей, за що його за наказом імператора тричі проганяли з патріаршого престолу. Він брав участь у II Вселенському Соборі в Царгороді 381 року. Свята Церква зарахувала св. Кирила до Учителів Церкви. Патріарх Кирило закінчив своє праведне життя 387 року, проживши 70 літ, з яких 35 був архиєпископом, а 16 - карався на засланнях.

cвв. мчч. Хрисанта і Дарії Хризант був сином патриція Полемія. Він охрестився і невдовзі почав визнавати свою віру привселюдно. Тоді батько змусив його одружитися з поганкою Дарією, яка завдяки молитві Хризанта прийняла св. Хрещення і погодилася після вінчання жити у непорушній чистоті. Невдовзі погани їх ув'язнили і після жорстоких мук закували потрійними кайданами. Проте від побоїв на їхніх тілах не залишилося жодного сліду, кайдани самі поспадали, а темниця, у якій замкнули подружжя, наповнилася надзвичайним світлом. Хризанта і Дарію каменували 288 року. У 844 році мощі святих Хризанта й Дарії перенесли до пруського міста Мюнстерайль.

прп. Отців в обителі св. Сави, що їх убили сарацини Над потоком Кедрон неподалік Єрусалима розташована була у IV ст. чернеча обитель св. Сави. Одна ватага сарацинів вдерлася до лаври у пошуках золота. Коли ж розбійники нічого не знайшли, то поранили багатьох ченців, а монаха Івана так волочили по землі, що його хребет став суцільною раною. Через тиждень сарацини знову напали на монастир. Ченцеві Сергієві, який сховав від напасників церковний посуд, відрубали голову. 18 монахів сховалися у печері, але розбійники вислідили їх і наказали вийти. Монах Патрикій, щоб урятувати братів, вийшов добровільно. Він сподівався, що розбійники подумають, ніби він там тільки один заховався. Проте напасники завернули його назад до печери, розпалили вогонь і димом задушили усіх ченців.