Місіонерка доглядала паралітика, в якого були рани, що не гоїлися. Жінка виконувала свою роботу з приємною усмішкою, немов би це була звична річ, і завжди лагідно розмовляла з хворим.
Якось місіонерка запитала його:
-Чи Ти віриш у Бога?
Нещасний пильно подивився їй у вічі й відповів:
-Відтоді, як Ви почали доглядати мене, так.
У швидкісному японському потязі їхав місіонер і читав молитви з молитвослова. Від несподіваного поштовху з книжки на підлогу випав образок Пречистої Діви.
Поруч сидів маленький хлопчик. Він нахилився і підняв образок. Але перш, ніж віддати, з дитячою цікавістю роздивлявся його.
-Хто ця гарна пані?- запитав хлопчик.
Це...моя мама,- мить подумавши, відповів священник.
Хлопчик уважно подивився спочатку на нього, тоді знову на образок і промовив:
-Ти на неї зовсім не схожий.
Священник усміхнувся:
-Так, це правда, але скажу тобі відверто, що я все життя намагаюся хоч трішечки стати схожим на цю жінку.
А на кого схожий ти? |