"Війна! Це жах! І біль за загиблими. Пекучий біль. Душа розривається від того, що нічого вже не змінити. І запитання. Безліч запитань. І дуже мало відповідей. 8 серпня бойові побратими зібралися на могилі Ігора Бориса, який загинув 11 липня 2014 року під Зеленопіллям. Це мій зять. Приїхали хлопці-побратими за велінням серця – і за це їм низький уклін. За пам'ять, за підтримку, за співчуття. Адже це потрібно напевно тільки їм, що боронили нас і нашу землю від ворога там, на Сході України. А ще священику Любомиру Митнику із храму Преображення Господнього (Спаса), що у Дрогобичі по вулиці Стрийській. Його чесні, справедливі і душевні слова надзвичайно схвилювали усіх присутніх. Відчувається, що цей біль він пропускає через своє серце. А ще звичайним дрогобичанам, чию підтримку ми відчуваємо від дня загибелі Ігора і нині. І нашим співвітчизникам з-за кордону, кому небайдужа наша доля. Низький Вам всім уклін! І наостанок. З огляду на те, що робиться на Сході у нас одна надія – на Бога. Що Він збереже нашу країну, наш народ і по справедливості віддасть загарбникам і зрадникам.
Вічна пам'ять загиблим Героям!" (Батько дружини полеглого героя)