Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
|
|
Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синаксарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
|
|
Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
|
|
Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
|
|
Свята Тайна Священства | |
Навіщо ходити в храм щонеділі? | |
Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
|
|
Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
|
|
Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
|
|
Фундаційна грамота |
Поділитися з друзями |
Календар |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Оголошення |
Статистика |
Відвідувачів за сьогодні: 47
|
19 січня - Хрещення Господнє (Богоявлення)Хрещення або Богоявлення відзначаємо 19 січня за новим стилем. Напередодні свята, 18 січня, встановлено суворий піст. Свято Хрещення Господнього - одне із найдавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відноситься ще до часів апостолів. Стародавня назва свята - «Єпіфанія» - явище, або «Теофанія» - Богоявлення. Усі чотири Євангелія свідчать про це. «І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана в Йордані. І коли виходив із води, то побачив Іван небо і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із небес: «Ти Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мк. 1,9-11).
Назва цього свята надихає нас думати про факт Божого явлення. Як, де і для кого Він з'явився? Святе Письмо дуже виразно пише, що "Ісус прибув із Галілеї на Йордан", аби хреститися. Дослідники Святого Письма навчають, що Спаситель пішки пройшов 96 кілометрів до річки Йордан. Христос став у Йордані, у його водах, і це давно передбачував автор псалмів, бо написано таке про дивну поведінку води: "Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою, Йордане, що ти назад повернувся?" (Пс 114, 5). Побожний автор псалмів хоче відобразити несумісність акту хрещення і Божого Сина, котрий, мов грішник, зайшов у воду й наближався до святого Івана Хрестителя, щоб охреститися. Звичайно, Іван боронився, щоб не виконувати цього, пробував пояснити Ісусові, що це йому потрібно в Нього хреститися, але Спаситель повідомляє, що в такий спосіб їм треба здійснити всяку правду. Ось так спокійно мудрі й Божі мужі вирішують питання. Через хрещення Спаситель прирівняв себе до тих, хто, подібно, як і Він, входив у воду та наближався до Івана, щоб охреститися. А ще в цьому акті хрещення вбачаємо образ смерті - вхід і занурення у воду - та воскресіння Ісуса Христа - коли Він вийшов із води. І коли Спаситель став на березі після хрещення, сталося щось неймовірне: розкрилося небо, на Божого Сина став сходити Святий Дух у вигляді голуба, що помазав Месію; також пролунав голос Отця з неба: "Це Син мій любий, що його я вподобав" (Мт 3, 17). Голос Отця, що почули присутні там люди, був важливим свідченням, що він приходить із неба. В Ісуса було два свідки: голос із неба та пророцтво святого Івана Хрестителя. Отже, у такий спосіб людям об'явилася Пресвята Тройця, а з неї Син Божий - як Друга Особа Божа, котрий не перестав бути Богом, хоч прийняв людське тіло. Це - незвичайна подія, дуже важлива для всіх народів землі, у котрій сам Бог Отець став свідком для свого Сина, де з'явився також і Святий Дух, що ширяв, мов голуб, у небесних просторах, а Божий Син стояв разом із мешканцями землі на березі ріки й скромно приймав свідчення про себе, але не для себе - тільки для тогочасних людей та всіх мешканців землі, що за чергою з'являлися на ній до сьогодні та будуть її мешканцями до кінця світу. |
|