Божу місію на землі Господь наш Ісус Христос завершив двома величними актами, якими є воскресення Лазаря і тріюмфальний в'їзд до Єрусалима. Ці дві події, свідками яких було багато людей, переконливо свідчили про Христове месіянське післанництво та Його божественність. Тріюмф тих двох світлих подій відчинив також браму до останнього акту драми Христового життя — Його мук і смерти.

Празник Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не сміла входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися днями очищення. Після закін чення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба або горлицю, а вбога повинна була принести пару голубів або пару горлиць.  

Хрещення або Богоявлення відзначаємо 19 січня за новим стилем. Напередодні свята, 18 січня, встановлено суворий піст. Свято Хрещення Господнього - одне із найдавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відноситься ще до часів апостолів. Стародавня назва свята - «Єпіфанія» - явище, або «Теофанія» - Богоявлення. Усі чотири Євангелія свідчать про це. «І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана в Йордані. І коли виходив із води, то побачив Іван небо і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із небес: «Ти Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мк. 1,9-11).  

«Римський імператор Август наказав зробити в підпорядкованій йому Іудейській землі народний перепис. Для цього кожен іудей повинен був йти записатися в тому місті, де жили його предки. Йосип і Марія вирушили для запису в місто Віфлеєм. Тут вони не могли знайти місце в будинку, так як з нагоди перепису в Віфлеємі зібралося дуже багато народу, і зупинилися за містом у печері, куди пастухи заганяли худобу в погану пагоду. Тут вночі Пресвята Діва народила Немовля, сповила Його і поклала в ясла. У ніч Різдва Христового пастухи віфлеємські пасли свої отари в полі. Раптом з'явився їм ангел. Пастухи злякалися. Але ангел сказав їм: «Не бійтеся! Я благовіщу вам велику радість: в цю ніч народився Спаситель світу і ось вам знак: ви знайдете Дитину сповиту, що в яслах лежатиме.» У цей час на небі з'явилося багато ангелів, які славили Бога і співали: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління».  

Греко-католицький храм святої Анни, що у м. Бориславі, вже давно знають не тільки у Львівській області, алей й у цілій державі та за кордоном.  Славу церкві принесла унікальна колекція мощів, яка зібрана там. Відтепер святиня володіє справді безцінним скарбом – мощовиком, в якому зібрані часточки мощей і реліквій, які безпосередньо пов’язані з життям самого Господа нашого Ісуса Христа і з життям Пресвятої Богоматері, – передає кореспондент ЗІКу. 

…Ішов 1612 рік, татари нападали на українські землі, палили міста і села, грабували, захоплювали ясир. Така ж доля спіткала і село Залізницю (Железницю), яке знаходиться біля Корця в сучасній Рівненщині. Загарбники пограбували, сплюндрували місцеву православну церкву, а потім спалили разом зі всім селом. Повернувшись з поля, селяни застали тільки згарище. У розпачі вони підійшли до церкви. Яким же було їхнє здивування, коли вони побачили на попелищі дивом уцілілий образ Матері Божої. Рудківський дідич Георій (Єжи) Чурилло забрав ікону і відвіз її в Рудки. У костельній хроніці зберігся запис, що «татари спалили село і церкву, а вцілілу ікону привіз до Рудок їх дідич Георгій Порай Чурилло у 1612 році». Як розповідає легенда, коні під час перевезення ікони зупинилися перед костелом у Рудках і не хотіли зрушити з місця навіть під ударами батога. Це було визнано за волю самої Матері Божої, ікону помістили в головному вівтарі рудківського костелу.