мчч. Памфила і тих, що з ним Святі 12 мучеників - Памфил пресвітер, Валент (Уалент) диякон, Павло, Порфирій, Селевкій, Теодул, Юліан, Самуїл, Ілля, Даниїл, Єремія, Ісая – постраждали під час гоніння християн у часи імператора Діоклетіана у 308 - 309 роках в Кесарії Палестинській. Святий Памфил народився у лівійському місті Бейруті, походив з багатої родини. У Кесарії Каппадокійській його було висвячено на священика. Памфил був найвизначнішим знавцем Біблії і засновником біблійної школи. Він підготував найкраще на той час видання Святого Письма. У 308 році римський правитель Урбан ув'язнив та жорстоко мучив Памфила за те, що він не хотів принести жертви поганським божкам. Після двох років ув'язнення за наказом Фирмиліана, наступника Урбана, Памфила зарубали мечем за Христову віру. Разом з ним постраждали і інші одинадцять мучеників. Тіла всіх 12-ти мучеників перебували без поховання протягом 4-х днів. Ні звірі, ні птахи їх не торкнулися. Збентежені цією обставиною, язичники дозволили християнам взяти тіла мучеників і поховати їх.

Святий Теодор Тирон (ім'я його означає "новобранець") був родом з Вірменії і служив у римському війську. Побожний Теодор не приховував своєї християнської віри. На суді він мужньо заявив, що Ісус Христос є правдивим Богом. Коли Теодор вийшов на волю, то підпалив поганську божницю, що стояла посеред міста. За це його вдруге ув'язнили і наказали немилосердно бичувати, а потім кинути на спалення живцем у піч. Загинув Теодор мученицькою смертю 306 року в понтійському місті Амасії у Малій Азії.

Святий Лев Великий народився у Римі і жив у V ст. У 440 році його було обрано 45 Христовим намісником. Впродовж 21 року керування Церквою він здобув велику любов у людей. У 451 році Папа Лев І вийшов назустріч гунському королеві Аттилі, який з військом дійшов аж до мурів Рима. Постава й мова Папи справили на Аттилу таке сильне враження, що він після переговорів поспішно покинув Римську імперію. Коли згодом короля запитали, чому він поступився перед однією людиною, він відповів: "Я бачив при ньому двох світлих мужів (свв. Петра й Павла), які погрожували мені вогненними мечами". Папа Лев І ревно навчав римлян правдам віри, зробивши римську Церкву взірцем для інших. Його 96 проповідей та 143 листи засвідчують архипастирську ревність стосовно спасіння душ. У 461 році він помер, увійшовши в історію як св. Папа Лев Великий. Його мощі поховані при вході до базиліки св. Петра, а на гробі зроблено напис: "Як за життя беріг Церкву, так після смерті чуває при її вході".

Святий Архип належав до 70 Христових учнів і був єпископом у Колоссах у Малій Азії. Під час відзначення свята богині Артеміди погани схопили Архипа. За наказом начальника міста Артоклиса його волочили по землі і немилосердно били палицями. Опісля Архипа закопали по пояс у землю й закидали камінням. Ледве живого владику погани дорізали ножами.

Святий Лев Катанський народився в італійському місті Равенна і був єпископом міста Катанії на Сицилії. Побожного владику Бог наділив даром чудотворення. Завдяки його молитві сліпі починали бачили, біснуваті звільнялися від злого духа, а поганські ідоли падали на землю. Уснув Лев Катанський у глибокій старості і поховали його у збудованій ним церкві св. Лукії. При його святих мощах, з яких випливало цілюще миро, діялися численні чуда.

Святий Тимотей Символьський був родом з Італії. Він був таким чистим і побожним юнаком, що зробив собі постанову ніколи навіть не поглянути на жіноче обличчя і за Божою ласкою дотримав свою обітницю. Тимотей вступив до Символьського монастиря поблизу гори Олімп біля Царгорода. Під духовним проводом св. визнавця Платона він прославляв Бога ревними молитвами, строгими постами й нічними чуваннями, завдяки яким він зберіг аж до смерті непорушеним великий скарб чистоти. По небесну нагороду відійшов Тимотей у глибокій старості.
Святий Євстатія, архиєпископ Великої Антіохії

Віднайдення чесних мощів свв. мчч., що в Євгенії У перших віках християнства, коли поганські правителі переслідували християн, багато з вірних прославили Бога своєю мученицькою смертю. Тіла мучеників, кинуті на розтерзання звірам і птицям, побожні християни таємно забирали і ховали по різних місцях. Коли християни могли вільно визнавати святу віру, на місці поблизу міста Євгенії, де були поховані тіла святих мучеників, почали чудесно зцілюватися недужі. За наказом місцевого єпископа вірні розкопали могилу і знайшли багато нетлінних тіл, з яких виходив приємний запах. Після того, як святі мощі перенесли до церкви, побожний чоловік Микола Каліграф мав об'явлення, що між мощами св. мучеників Євгенійських є мощі св. Андроніка, одного зі 70 Христових учнів, та св. Юнії, його помічниці.