ап. Филимона і тих, що з ним У І ст. в місті Колосси жив заможний поганин Филимон. Під впливом св. апостола Павла він прийняв Христову віру разом зі своєю жінкою Апфією. Дім Филимона став місцем для зібрань місцевих християн. Филимонів невільник-поганин Онисим пограбував його будинок і втік до Рима. Та сталося так, що там він зустрівся з ув'язненим апостолом Павлом, якому зізнався у крадіжці. Апостол навернув Онисима до святої віри і наказав повернутися до Филимона з його листом. У своєму посланні до Филимона св. Павло вияснює євангельські засади свободи і рівності між панами і рабами, хоч рабство у той час було ще законним явищем. Християнську рівність засвідчив Филимон, простивши Онисимові, якого прийняв як брата у Христі, і звільнив його з рабства. Згідно з переданням, Филимон був колосським єпископом за правління імператора Нерона і загинув мученицькою смертю у Колоссах разом зі своєю дружиною Апфією, яку св. апостол Павло називав "любою сестрою".

Амфілохія, єп. Іконійського, і Григорія, єп. Акрагантійського Святий Амфілохій народився у побожній християнській родині й походив із Каппадокії у Малій Азії. Юнаком мріяв стати адвокатом, однак, покинув світ і посвятив себе служінню Богові. Поселився в пустелі. У 374 році духовенство і вірні міста Іконіюм обрали його єпископом. Того ж року Амфілохій скликав Іконіюмський Синод, на якому було засуджено єретиків-македонян, що заперечували божество третьої Особи Божої. Він написав окремий твір, у якому доступно пояснив науку Церкви про Святого Духа. Амфілохій боровся також проти єресі аріян. Господь наділив вірного Божого слугу даром зцілення молитвою. Амфілохій був сердечним приятелем св. Василія Великого і св. Григорія Назіянського, який називав його єпископом без вад, ангелом і вісником правди. Амфілохій, якого називають Отцем Церкви IV ст., уснув у 400 році.
Святитель Григорій, єпископ Акрагантійській, народився на острові Сіцілія, в селищі Преторія, недалеко від міста Акраганта. Хрещеним батьком немовляти Григорія при Хрещенні був єпископ Акрагантійській Патаміон. До десяти років хлопчик оволодів грамотою, умів читати, співати церковні пісні. Духовне провідництво над ним було доручено архідиякону Донату. Святий Григорій прислуговував у церкві в Акраганті 10 років. Коли помер єпископ Акрагантійській, найстаріші клірики і імениті громадяни Акраганта прибули до Рима з проханням визначити наступника на їх катедру з тих кандидатів, які були представлені. Проте Папа призначив єпископом святого Григорія. Декілька років святитель Григорій мирно управляв врученою йому від Бога паствою, був захисником знедолених, мудрим проповідником, чудотворцем-цілителем. Навіть в архієрейському сані святитель Григорій вів життя ченця-подвижника, ревно беріг чернечі обітниці. Оточений любов'ю вірних, управляв єпархією до свого мирного упокоєння.

влкмч. Катерини, влкмч. Меркурія. Свята Катерина народилася у поганській родині у славному єгипетському місті Олександрії. Вона була вродливою, високоосвіченою дівчиною. Після навернення до Христа зуміла переконати п'ятдесят поганських філософів у правдивості святої віри. За це Катерину жорстоко мучили на колесі з понабиваними цвяхами, а потім відрубали їй голову. Сталося це 310 року. Студенти, філософи, проповідники вшановують св. Катерину як свою небесну покровительку.

свщмчч. Климента, папи Римського, і Петра, єп. Олександрійського Святий Климент був четвертим Христовим намісником у Римі. Коли Папа Климент управляв Христовою Церквою, дійшло до великого непорозуміння між християнами в Коринті. Тоді Папа написав відомого у Церкві листа до мешканців цього міста, завдяки якому він відновив між ними християнський мир, зміцнив їхню віру і пригадав їм науку святих апостолів. За ревну працю і великий вплив на імператорський двір Папу Климента заслали в Корсунь. На засланні він навернув до Христової віри багатьох поган. За це його втопили у водах Чорного моря 99 року. Святі слов'янські апостоли Кирило і Методій знайшли мощі св. Климента Папи, які були покладені у спорудженій церкві св. Климента в Корсуні, звідки їх забрав до Десятинної церкви у Києві св. Володимир Великий. Мощі св. Папи мученика спочивали більш як тисячу років на нашій землі аж до їхнього перенесення до римської церкви св. Климента Папи.
Святий Петро Олександрійський Церковний історик Євсевій називає св. Петра, патріарха олександрійського, славним учителем християнської релігії і великим єпископом, що відзначався великою чеснотою, широкою освітою й, передусім, знанням Святого Письма. Олександрійським патріархом Петро став 300 року, й перебував на патріаршому престолі дванадцять літ, 9 із них від терпів муки під час Діоклетіанових гонінь. Він увесь час молився, щоб Бог подав йому і його вірним потрібну в тих тяжких часах ласку й відвагу, та сердечно заохочував своїх духовних дітей, щоб щодня відрікалися власної волі і таким чином готувалися до смерті за Христа. Своєю чуйністю й дбайливістю він огортав усі церкви в Єгипті, Тебаїді й Лібії, де було чимало таких християн, що відступили від Христової віри. Святий патріарх проголосив чотирнадцять приписів, як треба поводитися з тими, хто прагне поєднатися з Богом й повернутися до Церкви. Цих канонів придержувалася згодом ціла Східна Церква. Коли переслідування християн загострилося, патріарх Петро перейшов з Олександрії в безпечніше місце. У 311 році вояки несподівано ув'язнили його і без ніякого суду замучили. Св. Петра Олександрійського називали на християнськім Сході "печаттю й закінченням мучеництва", бо він був останнім мучеником, який загинув в Олександрії з наказу державної влади.

прп. Аліпія Стовпника; Пам'ять посвячення храму св. влкмч. Юрія, що в Києві перед воротами св. Софії. Святий Аліпій народився 532 року в місті Адріанополі у Пафлаґонії. Побожного і здібного до науки хлопця владика висвятив на диякона. Невдовзі Аліпій покинув місто й оселився в пустелі. Скинувши з однієї язичницької гробниці поганського ідола, поставив на ній святий хрест і почав там жити. Згодом на горі звів церкву, до якої сходилися люди, щоб послухати слово Боже. За прикладом св. Симеона Стовпника 53 роки жив на стовпі, де молився і постив серед спеки, дощу й холоду. Коли почали приходити охочі жити з ним у пустелі, він дозволив збудувати біля свого стовпа чоловічий і жіночий монастирі. Аліпій був духовним провідником ченців і черниць, навчаючи їх святого життя передусім своїм прикладом. У монастирі жили також його мати і сестра. Аліпій помер після важкої недуги 632 року.

влкмч. Якова Персянина; прп. Палладія Святий Паладій вів життя пустельника поблизу Антіохії в Сирії. За безперевну молитву і строгі пости Бог наділив його даром чудотворення. Один розбійник убив якогось чоловіка і кинув тіло перед келією Паладія. Люди подумали, що це пустельник вчинив такий страшний злочин. Тоді Паладій щиро помолився і мертвий ожив, який і вказав на свого вбивцю, що стояв у натовпі між людьми.

прпмч. Стефана Нового; мч. Іринарха Святий Стефан Новий народився у Царгороді 714 року. Згідно з обітницею побожні батьки віддали 15-літнього сина до монастиря св. Авксентія, щоб там він міг служити Богові. Після смерті ігумена Стефан став настоятелем монастиря. У своїй печері на вершині гори Степан ревно молився, писав книжки і в'язав сіті. Його єдиною одежею була овеча шкура, яку він підперізував залізним ланцюгом. Невдовзі Стефан дозволив побожним чоловікам оселитися біля його печери і став їхнім духовним провідником. У 756 році зрікся настоятельства і збудував далеко від монастиря настільки малу келію, що у ній не було змоги ні лягти, ні випростатися. Коли Стефан ослухався наказу імператора й не пристав до єретиків-іконоборців, його підступно звинуватили у порушенні царських законів. Загинув мученицькою смертю 764 року, до останнього подиху заперечуючи іконоборство і вшановуючи святі образи.