Сісоя Великого прп. Святий Сісой Великий походив з багатої єгипетської сім'ї. Не зосереджуючи своє життя на багатствах та земних розкошах, він одного дня покинув світське життя і пішов служити Богові у Скитську пустелю. Після смерті св. Антонія Великого він переселився на його гору. Застанова над великими чеснотами св. Антонія допомагала Сісоєві у монашій ревності та ділах самозречення. Незабаром до нього почали сходитися інші пустельники, які просили у нього духовного проводу. У всіх своїх повчаннях Сісой підкреслював, що найважливішою чеснотою є покора. Закінчив він своє богоугодне життя 429 року.

Томи в Малеї Святий Тома був родом з Малеї, жив у IX ст. Замолоду був багатим і хоробрим вояком. За Божою ласкою полюбив Христа і одягнув чернечу рясу. Віддалившись від усіх світських справ, він відвідував побожних пустельників. Згодом Тома оселився на Малейській горі в Лаконії, де боровся з численними спокусами і з Божою допомогою підкорив своє тіло духові, ставши справжнім переможцем над собою. Помер Тома у глибокій старості. На його гробі діялися численні чуда.
Акакія в «Ліствиці» прпп. Святий Акакій Синайський жив в VI столітті. Був послушником у монастирі. Покірливий чернець був дуже терпеливий і беззаперечно слухав свого наставника, у якого був жорсткий характер. Він примушував преподобного працювати понад міру, морив його голодом, нещадно бив. Незважаючи на таку поведінку, преподобний Акакій покірно переносив ці приниження і дякував Господеві за все. Невдовзі святий Акакій помер. Його смерть сприяла наверненню його наставника.

Прокопія вмуч. Святий Прокопій був родом із Єрусалима. Вже з юних літ вів чеснотливе християнське життя. Жив тільки на хлібі й воді, які споживав 2-3 рази на тиждень. Усе своє життя Прокопій вивчав Святе Письмо. Був читцем при церкві в Скитополі і проганяв злих духів покладанням рук. Погани ув'язнили Прокопія і звеліли йому поклонитися божкам. Коли він відмовився, мужньо визнаючи свою віру в Христа, йому відрубали голову. Сталося це 303 року у Кесарії Палестинській. Прокопій став першим мучеником за Христову віру в Палестині.

Панкратія єп. Тавроменійського свмуч. Святий Панкратій походив з Антіохії. Разом зі своїми батьками охрестився у св. апостола Петра. Пізніше Панкратія було висвячено на тавроменійського єпископа. Проповідував і навертав до Христової віри мешканців Сицилії. Панкратій прославив Бога мученицькою смертю 90 року.

+ Антонія Печерського, Київського прп.; 45 мучч. в Нікополі Вірменському; Свв. братів-мчч. Франціска, Мутія і Рафаїла, і тих, що з ними, убитих у Дамаску. Святий Антоній Печерський народився 983 року у Любечі на Чернігівщині. Ще юнаком посвятив життя Господеві й жив у печері. Незабаром вирушив на грецьку гору Атон, щоб навчатися подвижницького життя. У монастирі св. Атанасія прийняв постриг у ченці. 1051 року він повернувся додому і оселився у печері на горі неподалік Києва. Там Антоній вів самотнє життя у молитві, чуванні й пості. Згодом до нього долучилися побожні юнаки, які бажали жити богоугодним життям. Антоній був основоположником чернецтва на Русі-Україні й засновником Києво-Печерської лаври. Останні роки свого чернечого подвигу прожив на самоті. Господь наділив його даром зцілення недужих. 1073 року Антоній уснув і був похований у Києво-Печерській лаврі. На його гробі діялися численні чуда.

Блаж. Ольги княгині Київської, Євфимії мучц. Свята Ольга народилася 890 року у селі Либуті неподалік Пскова. 903 року вона вийшла заміж за князя Ігоря, володаря Київської держави. Після смерті чоловіка 945 року, вона керувала державою від імені неповнолітнього сина Святослава. 955 року Ольга охрестилася у Царгороді. У час її мудрого правління християнство стало другою (поряд з поганською) державною релігією Київської Русі. Княгиня Ольга прагнула не тільки політичної незалежності для свого народу, але дбала і про церковну автономію. Вона звернулася до царгородського патріарха Полієвкта висвятити єпископа для Київської Русі, але на її прохання не було позитивної відповіді. Тоді вона вислала в 958 році посольство до німецького короля Оттона І, який направив до Києва єпископа Адальберта. У той час керівництво державою перейняв Святослав, який був поганином, тож не було умов для дальшого поширення християнства. Ользі не судилося стати українською Монікою, тобто навернути свого сина до Христової віри, але вона мала великий вплив на свого онука св. Володимира Великого, тому називаємо її співхрестителькою України. Княгиня Ольга спочила у Господі 969 року на 80 році свого праведного життя.
Свята Євфимія народилася у родині багатих і побожних християн. Жила у місті Халкідоні. Земні радощі не тішили її, тому всією душею вона була звернена до Бога. Коли Євфимія не погодилась брати участі в урочистостях на честь поганського божка, жорстокий староста наказав її немилосердно мучити, а згодом її кинули на розтерзання ведмедеві. Відбулося це 307 року. Над її гробом у Халкідоні збудували велику церкву, у якій 451 року відбувся IV Вселенський Собор, що засудив єресь монофізитів. За посередництвом св. Євфимії діялися численні чуда.

Прокла та Ілларія муч., Михаїла Малеїна прп. Святі мученики Прокл й Іларій народилися у селищі Каліпта поблизу Анкири. Вони постраждали під час гоніння християн імператором Траяном (98-117). Першим був узятий під варту святий Прокл. З'явившись перед правителем Максимом, він безстрашно визнавав свою віру в Христа. Правитель вирішив силою примусити святого підкорятися імператорові і принести жертву язичницьким богам. Під час тортур мученик передбачив Максимові, що скоро той сам буде примушений визнавати Христа Істинним Богом. Мученика примусили бігти за колісницею правителя, що прямував в селище Каліпт. Знемагаючи дорогою, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою колісниця зупинилася, і ніякі зусилля не могли зсунути її з місця.  Осоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклові: після багатьох катувань він наказав вивести його за місто і, прив'язавши до стовпа, розстріляти з луків. Воїни, що вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися і тим зберегти своє життя, але святий сказав, щоб вони виконали те, що їм наказано.  Дорогою до місця вбивства їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обійняв дядька-мученика і теж визнав себе християнином. Воїни затримали його, і він був кинутий у в'язницю. Після катувань він був засуджений на смерть. Мученику зв'язали руки і за ноги волочили по місту, а потім, через 3 дні після смерті його дядька, святого мученика Прокла, йому відрубали голову. Християни поховали їх разом в одній могилі.