Святий Власій був лікарем, а потім став єпископом у місті Севастії в Малій Азії. Під час переслідування християн імператором Діоклетіаном переховувався разом зі своїми вірними в пустелі. Незабаром вояки знайшли Власія і в кайданах привели до судді. Власій охоче пішов на суд, бо напередодні тричі явився йому Ісус Христос і сказав принести, як священикові, святу жертву. Власія, який сміливо визнав свою віру в Христа, спершу жорстоко мучили, а потім наказали втопити. Коли його кинули в озеро, він став ходити по воді, наче по твердій землі, прославляючи Бога. Потім він вийшов на берег, став перед мучителем і сказав: "Покайся і вір у Христа!". Розлючений поганин убив Власія мечем. Сталося це 316 року за правління Ліцинія та імператора Константина Великого.

Святий Мелетій народився в місті Мелітині у Вірменії. Ще юнаком ревно вправлявся в умертвленні. Невдовзі Мелетія, який мав "медове ім'я і медові звичаї", вибрали єпископом Севастії, а у 361 році він став Антіохійським патріархом. Мелетій тричі перебував на засланні за вірність Христовій Церкві, невтомно працюючи над усуненням аріянської єресі. 360 р. був засланий імператором Константином Великим у заслання. Поновлений у 378 р., він очолив собор зі 150 єпископів. На цьому Соборі 27 єпископів визнали віру в Божество Ісуса Христа і засудили вчення єретика Арія. У 381 році у Царгороді відбувся Синод східних єпископів, головою якого було обрано Мелетія, однак, патріарх несподівано занедужав і помер під час цього Синоду.

Святий Мартиніян з юних літ полюбив Бога, тому пішов у пустелю, де проживав у печері неподалік Кесарії Палестинської в Малій Азії. Там він вів надзвичайно суворе аскетичне життя. Згідно з переказами одна жінка на ім'я Зоя за спокусою сатани марно намовляла його покинути чисте, посвячене Богові життя. Опісля Зоя покаялася і вступила до монастиря, а Мартиніян перейшов жити на острівець серед моря. Згодом він повернувся на сушу, де в молитві й пості вів богоугодне життя аж до своєї праведної смерті.

Святий рівноапостольний Кирило, учитель слов'янський (до прийняття схими - Костянтин), і старший брат його Методій (пам'ять 6 квітня), за походженням слов'яни, народилися в Македонії у місті Солунь. Святий Кирило отримав дуже добру освіту, з 14-річного віку виховувався з сином імператора. У юному віці прийняв сан пресвітера. Після повернення до Константинополя був викладачем філософії. Святий Кирило з успіхом вів дебати з єретиками, іконоборцями і з магометанами. Прагнучи самоти, він віддалився на гору Олімп до свого старшого брата Методія, але його самота тривала недовго. Обох братів у 857 році послали в місіонерську подорож для проповіді хозарам християнства. По дорозі вони зупинялися в Херсоні і знайшли там мощі священномученика Климента, папи Римського. У 862 році почалася головна справа святих братів. На прохання князя Ростислава імператор послав їх до Моравії для проповіді християнства слов'янською мовою. Святі Кирило і Методій склали слов'янську азбуку і переклали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол, Псалтир і багато богослужбових книг. Потім святі брати були викликані до Риму на запрошення папи римського. Адріан І зустрів їх з великими почестями, адже Кирило й Методій принесли до апостольської столиці мощі священномученика Климента, папи римського. За природою хворобливий і слабкий, святий Кирило незабаром захворів і, прийнявши схиму, уснув 869 року.

Святий Онисим жив у місті Колосси у Малій Азії. Він був невільником-поганином у багатого чоловіка Филимона, який став християнином. Одного разу Онисим, провинившись перед Филимоном, зі страху перед карою втік до Риму, де в той час св. Павло перебував у в'язниці та проповідував Христову науку. Під впливом св. апостола Онисим прийняв святе Хрещення. Згодом Филимон простив Онисимові провину і відпустив його на волю. Відтоді Онисим ревно допомагав св. Павлові у його апостольській праці. Він разом з Тихіком відніс листа св. Павла до колосян. Перед смертю св. Павло висвятив Онисима на єпископа Верії. Покинувши у 67 році Рим, Онисим проповідував Христову віру в Греції і країнах Малої Азії. Прославив Бога мученицькою смертю 95 року.

мчч. Памфила і тих, що з ним Святі 12 мучеників - Памфил пресвітер, Валент (Уалент) диякон, Павло, Порфирій, Селевкій, Теодул, Юліан, Самуїл, Ілля, Даниїл, Єремія, Ісая – постраждали під час гоніння християн у часи імператора Діоклетіана у 308 - 309 роках в Кесарії Палестинській. Святий Памфил народився у лівійському місті Бейруті, походив з багатої родини. У Кесарії Каппадокійській його було висвячено на священика. Памфил був найвизначнішим знавцем Біблії і засновником біблійної школи. Він підготував найкраще на той час видання Святого Письма. У 308 році римський правитель Урбан ув'язнив та жорстоко мучив Памфила за те, що він не хотів принести жертви поганським божкам. Після двох років ув'язнення за наказом Фирмиліана, наступника Урбана, Памфила зарубали мечем за Христову віру. Разом з ним постраждали і інші одинадцять мучеників. Тіла всіх 12-ти мучеників перебували без поховання протягом 4-х днів. Ні звірі, ні птахи їх не торкнулися. Збентежені цією обставиною, язичники дозволили християнам взяти тіла мучеників і поховати їх.

мчч. Памфила і тих, що з ним Святі 12 мучеників - Памфил пресвітер, Валент (Уалент) диякон, Павло, Порфирій, Селевкій, Теодул, Юліан, Самуїл, Ілля, Даниїл, Єремія, Ісая – постраждали під час гоніння християн у часи імператора Діоклетіана у 308 - 309 роках в Кесарії Палестинській. Святий Памфил народився у лівійському місті Бейруті, походив з багатої родини. У Кесарії Каппадокійській його було висвячено на священика. Памфил був найвизначнішим знавцем Біблії і засновником біблійної школи. Він підготував найкраще на той час видання Святого Письма. У 308 році римський правитель Урбан ув'язнив та жорстоко мучив Памфила за те, що він не хотів принести жертви поганським божкам. Після двох років ув'язнення за наказом Фирмиліана, наступника Урбана, Памфила зарубали мечем за Христову віру. Разом з ним постраждали і інші одинадцять мучеників. Тіла всіх 12-ти мучеників перебували без поховання протягом 4-х днів. Ні звірі, ні птахи їх не торкнулися. Збентежені цією обставиною, язичники дозволили християнам взяти тіла мучеників і поховати їх.