Григорія, єп. Неокесарійського, чудотворця Святий Григорій Неокесарійський народився у знатній поганській родині у місті Нова Кесарія у Малій Азії. До Христової віри Григорій навернувся у 238 році, а незабаром його висвятили на єпископа його рідного міста, й обіймав він цю посаду тридцять років. Люди у єпископській столиці були дуже грішними, у місті було лише сімнадцять християн, тож Григорій з великою ревністю взявся до духовної праці над наверненням поган. Бог наділив Григорія даром чудотворення і він молитвою лікував недужих, водночас навертаючи їх до правдивої віри. Коли відновилось переслідування християн, владика переховувався у горах. У 264 році відбувся в Антіохії Собор, на якому Григорій разом з іншими єпископами засудив єретичне вчення єпископа Павла зі Самосати. У життєписі Григорія записано, що перед смертю він поцікавився, скільки в місті залишилося поган - виявилося, що тільки сімнадцять. Помер Григорій Новокесарійський 270 року. Згодом його святі мощі перенесли до монастиря в Калябрії в Південній Італії.

мчч. Платона й Романа Святий мученик Платон походив з міста Анкири в Малій Азії. Його батьки були ревними християнами. Платон був щиро перейнятий Христовим духом і вже замолоду почав роздавати убогим свій маєток, який він успадкував після смерті батьків. У часі переслідування християн за цісаря Максиміяна його ув'язнили, а коли він не захотів зректися Христової віри, його жорстоко замучили. Святий Роман був дияконом у місті Кесарії Палестинській у кінці III ст. Коли за правління імператора Діоклетіана почалося переслідування християн, Роман проживав у місті Антіохії і заохочував вірних не відступати від святої віри. Побачивши одного разу, що деякі ув'язнені християни готові поклонитися божкам, щоб звільнитися від жорстоких тортур, він голосно почав закликати їх до витривалості і вірності Христові до кінця. За це погани засудили Романа на спалення живцем, але сильна злива загасила вогонь. Тоді погани вирвали йому язика, але він далі без язика продовжував виразно говорити, закликаючи усіх християн до стійкості і мужності. Роман загинув 304 року мученицькою смертю від жахливих мук.

прор. Авдія Святий Авдій походив з Юдеї і жив у VIII ст. до народження Христа. Він був одним із 12 "малих" пророків і пророкував у той же час, що і святі Осія, Йоіл, Амос і Міхей. У своїй невеликій пророчій книзі Авдій передбачає ідумейцям, які напали на юдеїв, їхню загибель за переслідування ізраїльського народу. Пророк нагадує загарбникам, що за насильство над будь-яким народом з боку іншого Господь карає. Книга пророка Авдія складається з однієї глави і є найкоротшою з усіх книг Старого Завіту.
мч. Варлаама Святий мученик Варлаам був звичайним селянином, котрий мешкав недалеко від міста Антіохії в Малій Азії. Коли він прилюдно визнавав Христову віру, його ув'язнили. Після довгого ув'язнення Варлаама жорстоко мучили й силували скласти жертву поганським божкам. Варлаам все таки не спокусився, і його замучили. Ці трагічні події відбувалися правдоподібно 304 року.

Прп. Григорія Декаполіта, походив з Малої Азії, жив у IX ст. Юнака не манили дочасні розкоші цього світу, тому він покинув батьківський дім і почав жити тільки для прослави Бога і спасіння душі. Згодом він прибув до Царгорода, де був ревним оборонцем пошанування святих образів. Там до нього приєдналися два побожні учні - св. Іван та св. Йосиф Піснеписець. Невдовзі Григорій послав святого Йосифа до Рима повідомити Папу про терпіння християн, яких вони зазнавали через іконоборство. Однак дорогою св. Йосифа ув'язнили і тримали під вартою на Критському острові. Коли він вийшов на волю, то вже не застав Григорія живим. Мощі Григорія св. Йосиф поклав у новозбудованому монастирі у Царгороді.

Введення у храм Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії Празники на честь Пресвятої Богородиці в нашому церковному календарі посідають перше місце після празників Господських. Головне завдання Богородичних празників показати велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії, її роль у відкупленні людського роду та заохотити нас до її почитання і наслідування. Найбільші Богородичні празники — Різдво й Успення, показують нам і перші хвилини її існування на землі, і її відхід до вічности. Одинокий празник, який висвітлює дитячі і юні літа Пресвятої Богоматері, називається Введенням в храм, що його святкуємо 21 листопада. У наших богослуженнях він має назву "Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії". Празник Введення відкриває нам деякі таємниці з дитячого та дівочого життя Пречистої Діви Марії, проливає світло на її батьків, її виховання у святині та приготування до найвищої гідности: бути Матір'ю Божого Сина. Розглянемо цей празник, звернемо увагу на три питання: його історію, богослуження.

ап. Филимона і тих, що з ним У І ст. в місті Колосси жив заможний поганин Филимон. Під впливом св. апостола Павла він прийняв Христову віру разом зі своєю жінкою Апфією. Дім Филимона став місцем для зібрань місцевих християн. Филимонів невільник-поганин Онисим пограбував його будинок і втік до Рима. Та сталося так, що там він зустрівся з ув'язненим апостолом Павлом, якому зізнався у крадіжці. Апостол навернув Онисима до святої віри і наказав повернутися до Филимона з його листом. У своєму посланні до Филимона св. Павло вияснює євангельські засади свободи і рівності між панами і рабами, хоч рабство у той час було ще законним явищем. Християнську рівність засвідчив Филимон, простивши Онисимові, якого прийняв як брата у Христі, і звільнив його з рабства. Згідно з переданням, Филимон був колосським єпископом за правління імператора Нерона і загинув мученицькою смертю у Колоссах разом зі своєю дружиною Апфією, яку св. апостол Павло називав "любою сестрою".

Амфілохія, єп. Іконійського, і Григорія, єп. Акрагантійського Святий Амфілохій Святий Амфілохій народився у побожній християнській родині й походив із Каппадокії у Малій Азії. Юнаком мріяв стати адвокатом, однак, покинув світ і посвятив себе служінню Богові. Поселився в пустелі. У 374 році духовенство і вірні міста Іконіюм обрали його єпископом. Того ж року Амфілохій скликав Іконіюмський Синод, на якому було засуджено єретиків-македонян, що заперечували божество третьої Особи Божої. Він написав окремий твір, у якому доступно пояснив науку Церкви про Святого Духа. Амфілохій боровся також проти єресі аріян. Господь наділив вірного Божого слугу даром зцілення молитвою. Амфілохій був сердечним приятелем св. Василія Великого і св. Григорія Назіянського, який називав його єпископом без вад, ангелом і вісником правди. Амфілохій, якого називають Отцем Церкви IV ст., уснув у 400 році.
Святитель Григорій, єпископ Акрагантійській, народився на острові Сіцілія, в селищі Преторія, недалеко від міста Акраганта. Хрещеним батьком немовляти Григорія при Хрещенні був єпископ Акрагантійській Патаміон. До десяти років хлопчик оволодів грамотою, умів читати, співати церковні пісні. Духовне провідництво над ним було доручено архідиякону Донату. Святий Григорій прислуговував у церкві в Акраганті 10 років. Коли помер єпископ Акрагантійській, найстаріші клірики і імениті громадяни Акраганта прибули до Рима з проханням визначити наступника на їх катедру з тих кандидатів, які були представлені. Проте Папа призначив єпископом святого Григорія. Декілька років святитель Григорій мирно управляв врученою йому від Бога паствою, був захисником знедолених, мудрим проповідником, чудотворцем-цілителем. Навіть в архієрейському сані святитель Григорій вів життя ченця-подвижника, ревно беріг чернечі обітниці. Оточений любов'ю вірних, управляв єпархією до свого мирного упокоєння.