Північна                         

1.3.1 Історія походження

Ця відправа є трьох видів: повсякденна, суботня і недільна. Її ще називають «Полуночниця» – тобто та, що опівночі. Її Студитсько-Олексіївський устав лучив разом із Великим Повечір’ям у Великий піст[1]. Як окрема молитва, з’являється вже у Милійськім типіконі з ім’ям «Полуношниця»[2]. Вона була спочатку великопосною молитвою, аж у Святогорському уставі згадується як щоденна молитва[3]. В Синайському часослові є 2-і Полуночниці: повсякденна і суботньо-недільна[4]. Полуночницю сучасного зразка, суботню, недільну і повсякденну подає Новгород-Софіївський часослов.

Протягом часу ця відправа, як бачимо вище, поступово змінювалась, з’єднувалась із Повечір’ям, об’єднувалась між собою різними літургійними елементами, але зараз ми маємо такі складові блоки: псалми, тропарі і властиві Часам молитви.

В цих трьох північних відправах є однакова структура, але у кожній є особливі тексти, що відповідають тому часу, тому ми розглянемо їхні особливі тексти окремо.

1.3.2 Особливі тексти

А. Північна повсякденна

а) Псалом 118

Ця відправа починається 118 псалмом, який ми знаємо, є найдовшим, тому його в Молитвослові (нашому) поділено по днях. Цей псалом є гімном на прославлення Божого Закону – в ньому є 176 стихів і у всіх них згадується закон, правда різними синонімами: заповідь, Слово Боже, установи, присуд, дорога, і т. п. Як говорив св. Августин. Під час читання цього псалма, він віднаходив там небагатьом відому глибину і чим більше його аналізував, тим більше він був змістовнішим[5]. Цей псалом допомагає молільникові впродовж його довгого читання розвивати свої думки і завдяки словам Псалма роздумувати духовно. Ці стихи самі наштовхують на роздумування: «я відповім тим, що кепкують собі із мене, бо звірився на твоє слово… обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон Твій…»[6].

б) Тропар «Ось жених приходить»

«Ось Жених приходить опівночі, і блажен раб, якого він знайде невсипущим; недостойний же той, що його застане лінивим. Гляди, отже, душе моя, снові не піддавайся, щоб не віддано тебе смерті, ані поза царством не зачинено, але схаменись і заклич: Свят, свят, свят єси, Боже! Богородиці ради помилуй нас»[7]. Цей тропар, написаний у такому натхненні, в якому жили перші християни – в есхатологічному дусі. Для молільника він є застановляючим, є своєрідним продовженням 118 псалма, який говорив про Закон Божий, тут же продовжується, що потрібно пам’ятати про закон, виконувати його, бути напоготові – «Бо Жених гряде опівночі» (він є написаний на основі євангельського тексту [Лк. 12:35-40 – «люди, що чекають свого пана»]). Його продовжує наступний тропар «Про день отой».

в) Молитва за померлих

Прикінцевим елементом Північної є моління за упокій душ; він є її найдавнішим додатком. До неї входять такі молитви, як: псалми, трисвяте, тропарі і молитва. У цих молитвах є ідея, яка сягає часів перших християн – молитися за померлих. Це можемо побачити на стінах катакомб Домітіллі (І-ІІ ст.), де намальовано символ звільнення душі від мук – пророк Даниїл у печері левів[8]. Христос сам говорив про грішного слугу, якого було вкинено до в’язниці, поки не віддасть боргу (Мт. 18:34) – це спонукає нас молитися за душі тих, які протягом життя не змогли сплатити Богові своїх боргів.