Язик того, хто молиться - це рука, яка обіймає Божі коліна (св. Іван Золотоустий, Гомілія 51, на Мт. 15:1). 

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Лютий 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 89
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

Історія чудотворного місця в с. Лаврів

 

Оповитий численними легендами Лаврівський монастир Чину св. Василія Великого, заснований ще в княжі часи (ХІІІ ст..), став важливим осередком духовності, культури, науки та освіти. В різні часи він був місцем прощ, завжди привертаючи увагу українських, польських і молдово-волоських монархів та володарів, українських владик різних конфесій, а в новітні часи – і відомих вчених.

За обґрунтованою версією, частина мощей св. Онуфрія , єдина у Східній Європі, зберігалась протягом ХІІІ-ХV ст.. у Лаврові. Ця реліквія потрапила в Галичину, напевно, з Брауншвайгу за князя Романа або його онука – Лева Даниловича, який був ревним почитателем св. Онуфрія. Лаврівську реліквію було знищено або викрадено під час турецько-татарських погромів ХV-ХVІ ст. Та, можливо, вона й сьогодні перебуває у лаврівській землі, бо саме наявність частки мощей цього святого в монастирі і феномен Лаврівського некрополю ХVІІ- ХVІІІ ст. та значну популярність Лаврова у наступні віки.

Своїм ім’ям Лаврів завдячує Лавру, згаданому у грамоті князя Лева. Напевно, це чернече ім’я великого литовського князя Войшелка Мендовговича, котрий був кумом князя Лева Даниловича, а в 1252-1254рр. перебував ченцем у Преображенському монастирі в Спасі та Онуфрієвському монастирі в Лаврові.

Засновником монастиря вважається галицький князь Лев Данилович на підставі його грамоти від 8 жовтня 1292р., де монастир згадується як володіння його сім’ї. Перед смертю князь постригся в ченці Спаського монастиря, де й помер 1301 року. За переданням, його поховано в Лаврові.

Перша документально-історична згадка про Лаврівський монастир міститься у грамоті польського короля Ягайла, виданій 1407 року в Сандомирі.

Після чималого періоду розквіту монастир у 1939р. – з приходом радянської влади закривають, і лише 1994 року монахи повернулися у прадавні стіни Лаврівської обителі.

Церкву святого Онуфрія збудував очевидно галицький князь Лев Данилович (великий почитатель цього Святого) або литовський князь Войшелк (Лавр). Це була одна з перших триконхових церков України, орієнтованих на візантійсько-атонські зразки.

У 1910 році відомий митець Модест Сосенко віднайшов фрески середини ХVІ ст. під живописом 1872 р. маляра Яблонського. Для України це унікальна знахідка, оскільки розписи майстрів цього періоду поза Лавровом знаходяться у Польщі (Люблін, Краків, Сандомир, Посада Риботицька), а для нашої країни того часу характерним був іконопис.

Лаврівський монастир був відомим центром освіти. З 1693р. тут знаходився новіціят, що згодом переріс у семінарію. Відомою була Головна окружна школа, що діяла протягом 1788-1911 рр. У 20 - 30-х рр. ХХ ст. у монастирі містився Василіянський ліцей, який розвинув кращі традиції Головної окружної школи.

В архіві Лаврівського монастиря зберігались пергаментні листки ХІІ-ХІІІ ст., грамоти князя Лева, польських королів ХV- ХVІ ст., розкішні рукописи, писані золотом; стародруки, рідкісні видання, грамоти гетьманів, владик та молдавських господарів (ХVІ ст.), книги Петра Могили, Лазаря Барановича з дарчим записом монастиреві.

Лаврівська бібліотека була однією з найбільших у Західній Україні в ХІХ ст. Монастир передплачував майже всі видання, що виходили тоді в Австро-Угорщині. На початку ХХ ст. при монастирі був створений церковний музей, що придбав прекрасну колекцію стародавніх ікон ХV- ХVІІІ століть. Цінний культурний спадок Лаврівського монастиря відвідували і досліджували чимало світочів української науки та культури.

В 1939 році монастир закрили більшовики. Бібліотеку вивезли до с. Спас де згодом, відібравши цінні фоліанти, спалили. В стінах монастиря розміщувався спочатку заклад для глухонімих, пізніше школа інтернат ( 1966-1994рр.).

У 1990 році о. Степанові Боднаренку, ЧСВВ, та жителям села вдалося відібрати церкву, в якій відновилися Богослужіння. А монастир вдалося повернути аж в 1994 р.

Читайте далі...





 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині