мчч. Савина й Папи У єгипетському місті Єрмополі жив славний муж Савин. Коли імператор Діоклетіан почав переслідувати християн, Савин покинув усе і з декількома християнами переховувався від поган у селі в нужденній хатині, дні й ночі проводячи у молитві й пості. Але один жебрак, якому Савин дав милостиню, зрадив свого доброчинця і вказав поганам за два золоті місце його перебування. Ув'язнивши Савина, погани мучили його різними способами, а потім втопили в ріці Ніл 305 року. Разом із Савином прославив Христа мученицькою смертю і його побратим Папа.

Святий Олексій жив у V ст. Він був сином-одинаком побожного й багатого римського сенатора. Будучи ще малим хлопцем, намагався допомогти убогим і знедоленим. Він зрікся привілеїв свого високого походження та відійшов у тінь світу. Прибувши до Сирії, поселився в убогій хатинці неподалік церкви Матері Божої в Едессі, де вів життя вбогого жебрака. Так прожив Олексій 17 років, аж доки Пресвята Богородиця не виявила його святості людям, які назвали його Божим чоловіком. Коли Олексій повернувся додому, то батько не впізнав його у вбогому жебракові й дозволив йому жити в своєму домі під сходами. Там він прожив ще 17 років, терпеливо зносячи різні прикрощі від слуг. Після смерті знайшли при ньому записку з його справжнім іменем, походженням і описом усього життя. Поховали Олексія у Римі.

Святий Кирило Єрусалимський народився 317 року в Єрусалимі. Був висвячений на священика єрусалимським патріархом св. Максимом, який призначив його наставником катехуменів, що приготовлялися до св. Хрещення. Кирило виголошував свої науки усно; 27 з них були записані і збереглися донині. 351 року Кирила висвятили на єрусалимського патріарха. Перший рік його патріархату був пам'ятний тим, що на небі над Єрусалимом з'явився знак Господнього хреста. Кирило був ревним оборонцем правдивої віри від єресей, за що його за наказом імператора тричі проганяли з патріаршого престолу. Він брав участь у II Вселенському Соборі в Царгороді 381 року. Свята Церква зарахувала св. Кирила до Учителів Церкви. Патріарх Кирило закінчив своє праведне життя 387 року, проживши 70 літ, з яких 35 був архиєпископом, а 16 - карався на засланнях.

cвв. мчч. Хризанта і Дарії Хризант був сином патриція Полемія. Він охрестився і невдовзі почав визнавати свою віру привселюдно. Тоді батько змусив його одружитися з поганкою Дарією, яка завдяки молитві Хризанта прийняла св. Хрещення і погодилася після вінчання жити у непорушній чистоті. Невдовзі погани їх ув'язнили і після жорстоких мук закували потрійними кайданами. Проте від побоїв на їхніх тілах не залишилося жодного сліду, кайдани самі поспадали, а темниця, у якій замкнули подружжя, наповнилася надзвичайним світлом. Хризанта і Дарію каменували 288 року. У 844 році мощі святих Хризанта й Дарії перенесли до пруського міста Мюнстерайль.

прп. Отців в обителі св. Сави, що їх убили сарацини Над потоком Кедрон неподалік Єрусалима розташована була у IV ст. чернеча обитель св. Сави. Одна ватага сарацинів вдерлася до лаври у пошуках золота. Коли ж розбійники нічого не знайшли, то поранили багатьох ченців, а монаха Івана так волочили по землі, що його хребет став суцільною раною. Через тиждень сарацини знову напали на монастир. Ченцеві Сергієві, який сховав від напасників церковний посуд, відрубали голову. 18 монахів сховалися у печері, але розбійники вислідили їх і наказали вийти. Монах Патрикій, щоб урятувати братів, вийшов добровільно. Він сподівався, що розбійники подумають, ніби він там тільки один заховався. Проте напасники завернули його назад до печери, розпалили вогонь і димом задушили усіх ченців.

прп. ісп. Якова, єп. Катанського Святий Яків ще юнаком полюбив побожне життя, тому згодом він вступив до монастиря. Там Яків відзначався духом молитви й постійного упокорення. Невдовзі його висвятили на священика, а потім на єпископа.  Коли за імператора Константина Копроніма почалося переслідування християн за вшанування святих образів, то багато терпінь зазнав і Яків. Його били так, що весь хребет і груди були одною суцільною раною; морили в темниці голодом, а потім засудили на заслання, де він уснув від важких ран 756 року.

Святий Василій Анкирський був священиком у місті Анкирі в Малій Азії. Добре знаючи науку Христової Церкви, він ревно боровся з єретиками-аріянами, закликаючи своїх парафіян залишатися відданими католицькій вірі. За це Василія усунули від священства і заборонили проповідувати. Однак він своєю жертовною працею навернув до правдивої віри ще багато відступників. За правління імператора Юліана Відступника Василія ув'язнили як бунтівника, що підбурював народ проти поганських божків та ініціатора повалення поганського вівтаря. На суді він відважно визнав свою віру, за що його жорстоко катували. Василій віддав свою душу Богові у темниці 362 року.