Теодота муч., Святий Теодот жив в Анкарі (Галатія, Мала Азія) та був за професією торговцем зерна. Він похоронив тіла мучениць, яких кинули у море, за що потерпів ту саму долю в 304 р. за правління Діоклетіана.
Петра, Діонісія мучч. і з ними Святий Петро був побожним юнаком-християнином. Під час переслідування християн за правління імператора Декія його ув'язнили поблизу міста Лампсаку. Під час допитів Петро відважно визнав свою віру в Христа і відмовився принести жертву поганським божкам. Тоді його прив'язали до колеса і почали ламати кості. У великій муці Петро почав молитися до Бога. Побачивши велику мужність Петра, мучителі відрубали йому голову.
Свв. сімох дів

Патрикія свмуч Патрикій був єпископом у VII ст. в місті Пруси, що у Малій Азії. Погани ув'язнили його і трьох священиків: Акакія, Менандра й Полієна. Проконсул Юній звелів ув'язненим християнам віддати честь поганському божкові. Коли Патрикій відмовився це зробити, його кинули в джерело гарячої води, з якого він вийшов неушкодженим. Тоді владику і священиків зарубали мечем у місті Терми 603 року. На їхніх гробах діялися численні чуда.

Віддання Пасхи. Талалея муч. Святий Талалей народився 266 року у родині римського генерала і походив з Лівану. Був побожним лікарем і лікував хворих без жодної винагороди. Його ув'язнили за те, що був християном, і жорстоко мучили. Коли він відмовився поклонитися поганським божкам, йому відрубали голову 284 року в місті Еги в Киликії. Помер Талалей мученицькою смертю за Христову віру на 18-му році життя. Разом з ним загинули і два вартові, Олександр і Астерій, які під час його мук навернулися до Христової віри.

Вознесіння Господа і Бога нашого Ісуса Христа. свв. великих царів і рівноап. Константина й Олени Свята Олена народилася 250 року в містечку Дрепанум (Мала Азія). Вийшла заміж за генерала Констанція. Після смерті батька 312 року її син Константин Великий став римським імператором. Наступного року він дозволив християнам вільно визнавати святу віру. Тоді й Олена прийняла св. Хрещення. Вона була матір'ю убогих і знедолених, яким допомагала щедрими милостинями. Коли цариці виповнилося 80 літ, вона пішла до Святої Землі, де їй вдалося знайти хрест, на якому розп'яли Ісуса Христа. Під час перебування на Сході вона закінчила своє побожне життя 330 року. Її тіло перевезли з великими почестями до Риму.
Святий Костянтин, бувши поганином, у 312 році перед битвою із своїм суперником Максентієм, правителем Італії, мав видіння хреста «Під цим знаком переможеш». Він звелів своїм воякам намалювати монограми Христа на своїх щитах і здобув перемогу. Своїм Міланським едиктом у 313 році дозволив сповідування християнства по цілій імперії. Перемігши усіх своїх суперників, став єдиним правителем і переніс столицю імперії до Віза́нтія, пізніше названого Константинополем або Царградом. Костянтин почав провадити нову політику, побудував нову столицю і підтримав нову релігію - християнство. Після трьох століть гонінь християнство, за Міланським едиктом, спочатку отримало дозвіл на вільний розвиток та розповсюдження, а пізніше стало офіціною релігією імперії. Східна Церква канонізувала імператора Костянтина та іменує його рівноапостольним.

Св. мч. Василіска Під час переслідування християн римським імператором Максиміаном були ув'язнені три побожні юнаки: Євтропій, Клеонік і Василіск. Коли обидва побратими Василіска загинули мученицькою смертю, він залишився у в'язниці у місті Амасії. Потім Василіска привели до міста Комани у Понті, де йому наказали поклонитися поганським божкам, але він залишився вірним Христові. Тоді воєвода наказав зарубати його мечем 308 року. Під час мучеництва, а також після смерті Василіска діялися різні чуда.

Михаїла прп., Єфросинії Полоцьк. прп. Преподобна Євфросинія була праправнучкою святого князя Володимира Великого і дочкою полоцького князя Юрія (Святослава). З дитячих літ любила грамоту та молитву, читала Псалтир та інші духовні книги. Зоставивши світське життя, приймає монаший постриг в одному жіночому монастирі. В монастирі вела боговгодне життя повне молитви, смиренності та служіння. За її стараннями в 1161 році був збудований Спасо-Преображенський Собор. Передчуваючи швидкий відхід до Господа, Євфросинія пішла відвідати Святу землю, де переставилася в одному із єрусалимських монастирів 1173 року.

Симеона на Дивній горі, Святий Симеон Дивногорець, званий ще Стовпник, народився 494 року в місті Антіохії у Малій Азії. Його матір'ю була св. Марта, день пам'яті якої святкуємо 17 липня. Ще малим хлоп'ям він поселився між пустельниками неподалік Антіохії й разом з ними вів Богові посвячене життя. Згодом 12-літній Симеон поставив собі стовп, на якому провів вісім років. Бог нагородив його даром творення чудес. Маючи 20 років, він поселився на відлюдній горі біля Антіохії, де провів десять літ. Опісля його було висвячено на священика. Симеон зробив стільки чудес, що гору, де він жив, назвали Дивною, а Симеона - "Дивногорцем". Потім він прожив ще 45 років на стовпі, а 569 року віддав Господеві праведну душу.
Микити Переяславського чудотв.