Святого Духа. Пресвятої Тройці. Юстина муч. та ін. Юстин народився 100 року в Палестині. Він охоче вивчав філософію і швидко переконався, що вчення Ісуса Христа є єдиним правильним. Св. Хрещення Юстин прийняв 130 року і після цього почав проповідувати Христову віру. Згодом помандрував до Рима через Малу Азію і Грецію. 165 року Юстина і його сімох учнів ув'язнили і після бичувань їм відрубали голови. Юстин був першим церковним письменником і найвизначнішим апологетом Церкви в II ст., який сміливо обороняв Христову віру перед поганами та юдеями. Найбільш відомим його твором є "Апологія", у якій він вимагав, щоб християн не засуджували за саму назву "християнин". Належав до т. зв. Апостольських Отців Церкви.

Никифора іспов. св. Святитель Никифор ісповідник народився в Константинополі в другій половині VIII століття. Глибока віра і готовність до подвигу були закладені в ньому його батьками, Теодором і Євдокією. Вони дали синові справжнє християнське виховання, підкріплене прикладом їхнього власного життя. Святий Никифор отримав добру світську освіту, але найбільше вивчав Святе Письмо і читав духовні книги. За царювання імператора Никифора I (802 - 811), після кончини Патріарха Тарасія (784 - 806), святий Никифор був вибраний на його місце, прийняв чернечий постриг, священичий сан і був зведений на патріарший престол 12 квітня 806 року, у день святої Пасхи. Єретичний іконоборчий собор відлучив від Церкви святого Патріарха Никифора і його попередників - Патріархів Тарасія і Германа. Святий Никифор був засланий спочатку до монастиря в Хрісополі, а потім - на острів Проконніс у Мармуровому морі. Після 13 років заслань і скорботи 2 червня 828 року святий Патріарх Никифор уснув у вигнанні.

Лукиліяна муч. і з ним Лукиліян був язичницьким жерцем при римському імператорі Авреліані (270 - 275). Будучи вже старим, він переконався в помилковості язичницької релігії, всією душею звернувся до віри в Христа Спасителя і охрестився. Під впливом його проповіді багато язичників стали приходити до християнства. Тоді юдеї за розповсюдження віри в розіп'ятого ними Христа донесли на Лукиліяна градоначальнику Никомидії Сильвану. Той став примушувати старця повернутися до ідолослужіння. За відмову святому Лукиліяну поламали щелепи, били палицями і повісили вниз головою, а потім закрили в темницю, де він зустрів чотирьох юнаків-християн: Клавдія, Іпатія, Павла і Діонісія. Святий Лукиліян переконував їх твердо стояти за віру, не боятися муки і смерті. Через деякий час всі вони були приведені на судилище і кинуті в розжарену піч, але дощ, що раптово пролився, загасив полум'я, і святі мученики залишилися неушкодженими. Правитель засудив їх до смертної страти, відправивши для виконання вироку до Візантії. Святі отроки були зарубані мечем, а святий мученик Лукиліян численними цвяхами був прибитий до хреста. Свідком подвигу святих мучеників була свята діва Павла, що присвятила себе служінню тим, хто страждає за віру в Христа. Вона приносила в'язням-християнам їжу, омивала їхні рани, приносила ліки і хоронила тіла мучеників. Після кончини святого Лукиліяна і чотирьох отроків вона повернулася в Никомидію і продовжувала своє святе служіння. Свята діва була схоплена і кинута в піч, проте силою Божою залишилася неушкодженою. Тоді її відіслали до Візантії, де стратили.

Митрофана, патр. Царгородського Святий Митрофан був першим єпископом Візантії. На Вселенському Соборі в Нікеї 325 року Візантійську Церкву було піднесено до гідності патріархату, а Митрофана проголосили першим царгородським патріархом. Через декілька днів після Собору Митрофан закінчив своє праведне життя, а його наступником став царгородський священик Олександр. На християнському Сході св. Митрофан був у великій пошані. На його честь збудували в Царгороді величну церкву в половині IV ст.

Доротея свмуч., Косми мч. пресв. вірменського. Святий Доротей був єпископом Тиру. Під час Діоклетіанового переслідування християн він зазнав жорстоких мук, а згодом його відправили на заслання. Коли настали для християн спокійніші часи, Доротей повернувся до своєї єпископської столиці й 325 року взяв участь у І Вселенському Соборі в Нікеї. За правління імператора Юліана Відступника Доротей переховувався на території сучасної Болгарії. Загинув на 107 році життя мученицькою смертю від рук поган.

Висаріона прп. Святий Висаріон походив з Єгипту і ще замолоду став християнином. Висаріон відбув прощу до Святої Землі, де вступив до монастиря св. Герасима. Невдовзі повернувся у рідний край і проповідував Христову віру. Відзначався надзвичайним духом посту, молитви і покути. У життєписі згадується, що він одного разу простояв серед терня 40 днів. Мав на собі тільки одну благеньку одежину, а в руках - св. Євангеліє. Бог винагородив його даром чудотворення. Суворий до себе, Висаріон був милосердним до ближніх. Відійшов чудотворець Висаріон по вічну нагороду в глибокій старості в кінці IV ст.
Іларіона прп. Святий Іларіон Новий, будучи ігуменом Далматинської обителі, потерпів заслання за свій спротив іконоборству. Уснув святий 864 року.

Теодора єп. Анкирського свмуч. Святий Теодот загинув мученицькою смертю на початку IV ст. в місті Анкирі за правління імператора Діоклетіана, який жорстоко переслідував християн. Разом з Теодотом прославили Бога ще сім дівиць.