Ось і завершилася свята Чотиридесятниця і ми вже на порозі великого торжества – празника Воскресіння ГНІХ. Проте на цьому проміжку нас чекає тиждень в якому переосмислюємо останні дні життя Ісуса перед Його стражданнями і смертю на хресті. Краще зрозуміти таїнство страстей нам допомагають страсні богослужіння. Цей тиждень називається страсним. Всі дні Страсного тижня звуться "Великими" - Великий Понеділок, Великий Вівторок… 

Понеділок, вівторок і середа цього тижня присвячені споминові про останні бесіди Господа Ісуса Христа з народом та учениками. У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосипа, якого заздрісні брати продали в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали звірі. Поміркований Йосип розглядається як праобраз зрадженого Христа. Крім того, в цей день згадується безплідна смоковниця, якій Господь наказав засохнути і яка служить символом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли істинного покаяння, віри, молитви і добрих справ. У вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком. Велика середа - день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день згадується євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна "грішниця" вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тут же в душі Юди народився намір видати беззаконній раді Вчителя. Тому в церковній службі в середу прославляється "грішниця" і засуджується зрада Юди.

Особливості богослужіння перших трьох днів Страсного тижня такі: на Утреній, після шестипсалмія та "Алилуя", співається тропар: "Ось жених гряде опівночі...", а після канону співається пісня: "Чертог Твій бачу, Спасе мій..." Всі три дні проводиться літургія Напередосвячених  Дарів, з читанням Євангелія. Євангеліє читається і на Утреній.

Особливо зворушливі споминами, молитвами і піснеспівами останні три дні. Великий (чистий) четвер. Служба Великого четверга присвячена споминам про миття Ісусом Христом ніг ученикам, Тайну вечерю, молитву Ісуса Христа в саду Гетсиманському і зраду Його Юдою.

Звершується Літургія св. Василія Великого і з'єднується з вечірнею в пам'ять того, що Господь установив увечері Таїнство причастя. Замість херувимської пісні, причасного стиха та пісні "Нехай повні будуть уста наші..." співається одна і та сама пісня: "Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми..."

Велика п'ятниця. Служба Великої п'ятниці присвячена спомину про хресні страждання Спасителя, Його смерть і погребіння.

На Утреній (яка служиться ввечері у Великий четвер) посеред храму читаються дванадцять Євангельських читань, вибраних з усіх чотирьох Євангелій, де розповідається про страждання Спасителя, починаючи з останньої бесіди Його з учениками на Тайній вечері і закінчуючи похованням Його у саду Йосифа Ариматейського і приставлянням воїнської сторожі до Його гробу. Під час читання Євангелія віруючі стоять із запаленими свічками, показуючи цим, з одного боку, що слава і велич не покинули Господа і під час Його страждань, а з іншого боку - гарячу любов до свого Спасителя. У Велику п'ятницю літургії не буває, бо в цей день Сам Господь приніс Себе у жертву, а чиняться Царські часи.

На Вечірні з виставленням Плащаниці, після обходу навколо храму та поверненні всередину, на співанні тропаря "Благообразний Йосиф, з древа знявши пречисте Тіло Твоє...", священнослужителі піднімають Плащаницю (тобто зображення Христа, який лежить у гробі) з престолу, немов з Голгофи, і (здійснивши обхід) виносять її з вівтаря на середину храму в перенесенні світильників і при кадінні ладаном. Плащаниця кладеться на особливо приготованому столі (гробниці). Потім священнослужителі й усі віруючі поклоняються св. Плащаниці і цілують рани зображеного на ній Господа - пробиті ребра, руки і ноги Його.

Пополудні служиться Єрусалимська Утреня перед гробом Господнім. Котра є неначе молитовним чуванням при гробі Спасителя. Насамперед, із смерті Христа народилася Церква, подібно, як Єва вийшла з ребра сплячого Адама. Христос «полюбив Церкву і видав себе за неї» (Еф. 5). Як Адам, заснувши, видав з ребра Єву, так Христос, заснувши, з пробитого ребра вивів Церкву.

Саме поховання є виявом велично-жахливої тайни, коли творіння ховає свого Творця. Гра слів: камінь обтесаний – камінь наріжний, смертна людина – наче смертний Бог. «Каменем обтесаним покривається Камінь наріжний, смертною людиною нині покривається в гробі, наче смертний, Бог. Жахнися, земле!»

Помічаємо паралель між завершенням Богом творіння і Його «спочинком»  сьомого дня – і завершенням Богом спасіння і «спочинком» Христа в гробі сьомого дня. Так Христос «святкує» встановлену Отцем суботу, в яку не годилося нічого робити. Він відпочив від усіх земних справ своїх.

Діяльність Христа, наче припинена покладанням до гробу серед «земних», не припиняється, однак, для «підземних» (мертвих). Ще живучи, Він робив пророчі знаки щодо сенсу Його сходження до аду. Таким знаком було, зокрема, Його піднесення на хрест. «Вознісшись на дереві, живих людей співвозніс, бувши під землею, тих, що там лежали, воскресив».

Велика субота. Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебування Ісуса Христа «у гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописаний», і, нарешті, про воскресіння Спасителя з гробу. Божественна Літургія святого Василія Великого в цей день  з'єднується з Вечірнею. Після малого входу і співу "Світло тихе..." починається читання 15 паремій, в яких зібрані найважливіші старозавітні прообрази і пророцтва про спасіння людей через страждання та Воскресіння Ісуса Христа. Після паремій і Апостола починається свято Воскресіння Христового. На криласі повільно співають: "Воскресни, Боже, суди землю, бо насліддя Твоє — усі народи...", а у вівтарі в цей час посні одіяння престолу і священнослужителів змінюються на світлі, так само і в самому храмі облачення замінюються світлими. Це - зображення події, коли мироносиці рано-вранці, як ще було темно, бачили при гробі Христовому ангела у світлих ризах і чули від нього радісну звістку про Воскресіння Христове. Після цього співу диякон у світлих ризах, подібно до ангела, виходить на середину храму і, ставши перед Плащаницею, читанням Євангелія сповіщає людям про Воскресіння Христове.

Далі Літургія Василія Великого продовжується, як звичайно. Замість херувимської пісні співається пісня: "Нехай мовчить всяка плоть людська..." Замість "Достойно є" співається: "Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина..." Запричасний стих: "І став, наче від сну, Господь, і воскрес Спаситель наш..."

Після закінчення Літургії буває благословення хлібів та вина для зміцнення сил віруючих. Після цього починається читання книги Діянь апостольських.

О дванадцятій годині ночі звершується Полуночниця, на якій співається канон Великої суботи. В кінці полуночниці священнослужителі мовчки переносять Плащаницю із середини храму у вівтар Царськими вратами і кладуть її на престол, де вона і залишається до свята Вознесіння Господнього, в пам'ять сорокаденного перебування Ісуса Христа на землі після Воскресіння Його із мертвих.

Після цього віруючі побожно чекають настання півночі, коли починається світла пасхальна радість найбільшого свята Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Пасхальна (Великодня) радість - є свята радість, рівної якій нема і не може бути на землі. Це нескінченна вічна радість вічного життя і блаженства. Вона і є саме та радість, про яку сказав Сам Господь: «І зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас».

Іван Савчук