Часи

2.2.1. Історія походження

Часи розвивалися, як і попередні відправи, в двох осередках – це чернечі обителі та соборні відправи. Спочатку Часи використовували тільки у Великому пості. В посні дні не було жертвоприношення, тому, щоб це надолужити, додавали Третій час до Утрені, Шостий і Дев’ятий Часи до Вечірньої (Етерія)[1]. У IV-ІХ ст. поступово додавалися літургійні матеріали. Поділяються вони за таким самим планом, як і сьогодні: Часи повсякденні, великі Часи і Обітниця.

2.2.2. Структура            

Чому ж був поділ на Часи? Для християн час має фундаментальне значення, бо світ був створений в часі, історія спасіння проходить в часі і вершиною цього спасіння в часі є воплочення Христа[2]. Так само і поділ дня на часи є для християн важливою пам’яттю про Бога. Існувало дві спонуки поділу на часи:

1.      Пам’ять про страждання Христа:

а) вранці Христа судили (Мт. 27:1);

б) між третьою і шостою годиною Його розп’яли (Мр. 15:25);

в) в дев’ятій годині Ісус помер на хресті;

            2.   Збір апостолів на молитву:

                        а) пильно і однодушно перебували на молитві (Ді. 1:14);

                        б) апостоли прийняли Святого Духа (Ді. 2:15);

                        в) о шостій годині апостол Петро молився (Ді. 10:9);

                        г) о дев’ятій годині Петро і Іван йшли в храм на молитву (Ді 3:1)[3].

2.2.3. Тематичний аналіз

А. Перший час

а) Псалми

Розпочинається Перший Час зразу після Утрені. Першим основним моментом є Псалми 5, 89, 100. Людина, яка не провадить свого життя за істинами Господніми, може легко впасти в гріх. Тому в 5 псалмі взиваємо до Господа зранку: «удосвіта ти голос мій почуєш, удосвіта буду молитися» (Пс. 5:3). Людина праведна має захист в Бога: «захисти їх…, що люблять твоє ім’я… бо Ти благословиш праведника» (Пс 5:11-12). Перед християнином завжди є спокуси, тому у такому випадку, каже святий Василій Великий, треба «пам’ятати про вислови Богонатхненних книг»[4]. Тут, у псалмах Першого Часу, є настанови: «хто обмовляє тайкома ближнього свого…, хто має горде око і пиху в серці, того я не стерплю» (Пс 101:5).

б) Тропарі

У Часах змінними частинами є тропарі і кондаки. Тропар — це поетичний образ постатей Божого Царства: Ісуса Христа Марії Божої Матері, святих. Ці частини завжди вносять щось нове перед молільником — правду віри, таїнство, подію. Наприклад, впродовж кожного тижня є інші тропарі: понеділок присвячений ангелам; вівторок — Івану Предтечі; середа і п’ятниця — чесному і животворящому Хресту; четвер — апостолам і Миколаю Чудотворцю; субота — всім святим. Всі ці тропарі заохочують до подальшого шляху нашого життя, основаного на Христі і святих. Під час посту повторюється Пс. 5:3 — «удосвіта вислухай голос мій, Царю мій і Боже мій» — де молільник наполегливо просить у Господа ласк.

в) Молитви

Першою такою молитвою є 40-разове «Господи помилуй» — поклик того, хто потребує негайної допомоги, наполегливо шукає і просить. Господь казав, що хто просить, тому дасться. Молитвою «Ти, що повсякчас і в кожну годину» проситься в Бога найпотрібніших ласк: «душі наші освяти, тіла очисти, розум очисти і протверези»[5]. У Великому пості маємо молитву святого Єфрема, яка дає ліки для хворої душі: «Господи… духа лінивства, недбайливості, властолюбства, пустомовства забери від мене»[6]. Заключна молитва Першого Часу зібрала провідні думки цієї відправи, які є дороговказом для християнина.