Святий Никифор помер мученицькою смертю за Христову віру. Вже в імені Никифора криється суть його життя. Слово "ники" означає у перекладі з грецької мови "перемога", а "форейн" - "нести". Никифор мужньо виніс перемогу над страхом смерті та спокусами відступництва від святої віри, здобувши у нелегкій боротьбі переможний вінець мучеництва і осягнувши вічне життя.

Святий Харлампій був єпископом сирійського міста Магнезії. За правління римського імператора Севера погани ув'язнили 113-літнього владику. Його жорстоко катували: підвішували на риштуванні і здирали залізними гаками шкіру, а він тільки відважно говорив: "Дякую, що ви обстругали моє старе тіло, бо цим ви оновили мого духа, який бажає одягнутися в нове, вічне життя". Побачивши таку мужність Харалампія, багато поган навернулося до Христа. Під час його мук діялися численні чуда. Харалампій заснув спокійно в Бозі ще до того, як йому відрубали голову. Прославив Бога мученицькою смертю у Писидській Антіохії 202 року.

Святий Власій був лікарем, а потім став єпископом у місті Севастії в Малій Азії. Під час переслідування християн імператором Діоклетіаном переховувався разом зі своїми вірними в пустелі. Незабаром вояки знайшли Власія і в кайданах привели до судді. Власій охоче пішов на суд, бо напередодні тричі явився йому Ісус Христос і сказав принести, як священикові, святу жертву. Власія, який сміливо визнав свою віру в Христа, спершу жорстоко мучили, а потім наказали втопити. Коли його кинули в озеро, він став ходити по воді, наче по твердій землі, прославляючи Бога. Потім він вийшов на берег, став перед мучителем і сказав: "Покайся і вір у Христа!". Розлючений поганин убив Власія мечем. Сталося це 316 року за правління Ліцинія та імператора Константина Великого.

Святий Мелетій народився в місті Мелітині у Вірменії. Ще юнаком ревно вправлявся в умертвленні. Невдовзі Мелетія, який мав "медове ім'я і медові звичаї", вибрали єпископом Севастії, а у 361 році він став Антіохійським патріархом. Мелетій тричі перебував на засланні за вірність Христовій Церкві, невтомно працюючи над усуненням аріянської єресі. 360 р. був засланий імператором Константином Великим у заслання. Поновлений у 378 р., він очолив собор зі 150 єпископів. На цьому Соборі 27 єпископів визнали віру в Божество Ісуса Христа і засудили вчення єретика Арія. У 381 році у Царгороді відбувся Синод східних єпископів, головою якого було обрано Мелетія, однак, патріарх несподівано занедужав і помер під час цього Синоду.

Святий Мартиніян з юних літ полюбив Бога, тому пішов у пустелю, де проживав у печері неподалік Кесарії Палестинської в Малій Азії. Там він вів надзвичайно суворе аскетичне життя. Згідно з переказами одна жінка на ім'я Зоя за спокусою сатани марно намовляла його покинути чисте, посвячене Богові життя. Опісля Зоя покаялася і вступила до монастиря, а Мартиніян перейшов жити на острівець серед моря. Згодом він повернувся на сушу, де в молитві й пості вів богоугодне життя аж до своєї праведної смерті.
Свв. жінок Зої і Фотини (Світлани)

Прп. Авксентія; Прп. Марона, пустинника, чудотворця; Святий рівноапостольний Кирило, учитель слов'янський (до прийняття схими - Костянтин), і старший брат його Методій (пам'ять 6 квітня), за походженням слов'яни, народилися в Македонії у місті Солунь. Святий Кирило отримав дуже добру освіту, з 14-річного віку виховувався з сином імператора. У юному віці прийняв сан пресвітера. Після повернення до Константинополя був викладачем філософії. Святий Кирило з успіхом вів дебати з єретиками, іконоборцями і з магометанами. Прагнучи самоти, він віддалився на гору Олімп до свого старшого брата Методія, але його самота тривала недовго. Обох братів у 857 році послали в місіонерську подорож для проповіді хозарам християнства. По дорозі вони зупинялися в Херсоні і знайшли там мощі священномученика Климента, папи Римського. У 862 році почалася головна справа святих братів. На прохання князя Ростислава імператор послав їх до Моравії для проповіді християнства слов'янською мовою. Святі Кирило і Методій склали слов'янську азбуку і переклали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол, Псалтир і багато богослужбових книг. Потім святі брати були викликані до Риму на запрошення папи римського. Адріан І зустрів їх з великими почестями, адже Кирило й Методій принесли до апостольської столиці мощі священномученика Климента, папи римського. За природою хворобливий і слабкий, святий Кирило незабаром захворів і, прийнявши схиму, уснув 869 року.

Святий Онисим жив у місті Колосси у Малій Азії. Він був невільником-поганином у багатого чоловіка Филимона, який став християнином. Одного разу Онисим, провинившись перед Филимоном, зі страху перед карою втік до Риму, де в той час св. Павло перебував у в'язниці та проповідував Христову науку. Під впливом св. апостола Онисим прийняв святе Хрещення. Згодом Филимон простив Онисимові провину і відпустив його на волю. Відтоді Онисим ревно допомагав св. Павлові у його апостольській праці. Він разом з Тихіком відніс листа св. Павла до колосян. Перед смертю св. Павло висвятив Онисима на єпископа Верії. Покинувши у 67 році Рим, Онисим проповідував Христову віру в Греції і країнах Малої Азії. Прославив Бога мученицькою смертю 95 року.