Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа Різдвяне коло свят завершується празником Господнього Стрі­тення, який святкуємо, на сороковий день після Христо­вого Різдва. Цей празник своїм змістом тісно пов'язаний з Христо­вим Різдвом, бо як у Різдві, так і тут Христос при своїм пожерт­вуванні у святині об'являє нам Свою божественність. Від зустрічі Божої Дитини і Його Пресвятої Матері з праведним Симеоном і сам празник у Східній Церкві називається Стрітення.

Праведного Симеона Богоприємця й Анни пророчиці Згідно з переданням, праведний Симеон був одним із 70 перекладачів Старого Завіту з єврейської мови на грецьку. Коли він прочитав "Ось діва зачала і породить сина" (Іс 7, 14), то хотів слово "діва" замінити на "жінка". Але йому з'явився ангел Господній і сказав: "Ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва". Симеон з вірою чекав аж до глибокої старості виконання Божої обітниці. У переданні сказано, що він жив 300 років і помер наступного дня після того, як побачив і прийняв на свої руки (звідси й ім’я – Симеон Богоприємець) Дитятко Ісуса в єрусалимській святині. Анна, яку Бог обдарував даром пророцтва, була однією із достойних і побожних жінок Старого Завіту. Упродовж 60 років вона вірно служила Богові, зберігаючи молитву і піст, маючи живу віру у прихід обіцяного Спасителя. У нагороду Господь прославив і звеселив її праведне серце огляданням ще за життя очікуваного Месії. У віці 84 роки вона зустріла немовля Христа коли його принесли в храм.

Святий Ісидор Пилусійський народився у багатій родині в єгипетському місті Олександрії. Його вчителем був св. Іван Золотоустий. Ісидор, покинувши світські розкоші, оселився у пустелі. Згодом він заснував монастир і став там ігуменом, а потім був висвячений на священика. Ісидор написав багато духовних повчань для ченців і декілька тисяч листів на захист святої віри від впливу різних єресей. Ісидор вплинув на Імператора Теодосія у справі скликання III Вселенського Собору в Едессі 431 року. Багато терпінь він зазнав від єретиків, але охоче зносив їх з любові до Христа. Уснув Ісидор Пилусійський у глибокій старості 450 року.

Свята Агафія народилася у багатій християнській родині і жила у III ст. в місті Палермо на Сицилії за правління імператора Декія. З юних літ дівчина посвятила себе Богові. Царський консул Квінтіан, який був поганином, жадібним оком дивився як на дівочу красу, так і на багатство Агафії. Він намагався різними способами змусити її відступитися від Христової віри і схилити до того, щоб вона вийшла за нього заміж. Але ні примусове перебування Агафії у будинку розпусти, ні жорстокі тортури не зламали дівчини, яка з Божою допомогою дотримала своєї обітниці чистоти і невинності. Після жахливих катувань Агафія померла мученицькою смертю у в'язниці. На гробі Агафії діялися численні чуда. Під час посвячення церкви на її честь Бог прославив Агафію новими чудами.

Прп. Вукола, єп. Смирнського; свщмч. Сілвана, єп. Ємеського, і тих, що з ним. Святий Вукол був учнем св. Івана Богослова, який висвятив його на єпископа міста Смирни, що у Малій Азії. Вукол ревно працював над спасінням своїх вірних. Деякі церковні письменники вважають, що саме Вукол був тим "ангелом Церкви в Смирні", про якого писав в "Одкровенні" св. євангелист Іван: "Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих із вас диявол у темницю, щоб випробувати вас. Будь вірний до смерті" (Од. 2, 10).  Вукол закінчив своє побожне і жертовне життя в II ст. При його гробі діялися різні чуда, зокрема найбільш відоме: на могилі виросло зілля, яке приносило хворим зцілення.

Святий Партеній жив у IV ст. в місті Мелітополі у Малій Азії, був сином диякона. Бог наділив юнака даром творення чудес та зцілення недужих. Невдовзі Партенія висвятили на священика, а згодом він став єпископом міста Лампсака. Своїми духовними науками і чудами Партеній навернув багатьох поган до Христової віри. Найбільшим чудом Партенія було воскресіння молитвою мертвого юнака, якого під час будови церкви переїхав віз, що був завантажений кам'яними плитами. Партеній віддав свою душу Богові 360 року. При його святих мощах у Лампсаку багато недужих отримали ласку зцілення.
Блаж. сщмч. Петра Вергуна, пресвітера

Святий Теодор походив з міста Євхаїт (Мала Азія, нині Туреччина) і був воєводою (з грецької — «стратилатом») в місті Гераклеє, поблизу Чорного моря. Своїм благочестивим життям і покірливим управлінням він викликав до себе прихильність городян. Багато язичників, бачивши його добродійне життя, приймали Христову віру. Коли чутки про це дійшли до імператора Лікинія (308-323 рр.), співправителя Костянтина, він прибув в Гераклею і примушував Теодора поклонитися ідолам. Коли ж святий Теодор залишився непохитним, розгніваний правитель наказав жорстоко його катувати. Святого Тедора розтягнули на землі, били залізними прутами, палили вогнем і, нарешті розіпнули на хресті і викололи очі. Вночі ангел з'явився мученику, зняв його з хреста і абсолютно зцілив його. На ранок слуги Лікинія, послані кинути тіло святого Теодора в море, побачивши його абсолютно здоровим, увірували в Христа. Увірувало також і багато інших язичників, що бачили Боже чудо. Дізнавшись про це, Лікиній наказав обезголовити святого Теодора в 319 році. Страждання його були описані очевидцем, його слугою і писарем Уаром.
Святий Захарія був сином Варахіїла, з покоління Леві і жив за 460 років до народження Ісуса Христа. Захарія, ім'я якого означає "пам'ять Господня", належить до 12 "малих" пророків Старого Завіту. Він написав пророчу книгу, в якій передбачив: покірний в'їзд Ісуса Христа до Єрусалима; зраду Юди за 30 срібняків; пробиття цвяхами й списом; втечу учнів; переслідування Церкви та поширення Христового царства по всьому світу. Пророк Захарія прославив Бога мученицькою смертю в притворі храму від рук розлючених юдеїв. Сталося це 520 року перед Різдво Христовим. Перед смертю він сказав такі слова: "Господь бачить і буде це судити". Захарію називають ще "серповидцем", бо він бачив на небі "серп" – знак близької кари для безбожників.