прп. Ксенофонта, дружини його Марії і синів їхніх Аркадія та Йоана Святі Ксенофонт і Марія жили у V ст. в Царгороді і були дуже побожним християнським подружжям. Вони мали двох синів, Івана та Аркадія, які згодом поїхали на навчання до фінікійського міста Вирита. Невдовзі Ксенофонт важко захворів, тож сини прибули до Царгорода і завдяки їхнім сердечним молитвам батько одужав. Коли хлопці поверталися до Вирита, буря розбила корабель, на якому вони пливли. Однак вони врятувалися, але вода занесла їх у різні місця. Щасливо допливши до берега, юнаки оселилися у місцевих монастирях. Довідавшись згодом про трагедію, батьки думали, що сини втопилися. Невдовзі вони поїхали на прощу до Єрусалима і там завдяки Божому Провидінню зустріли своїх дітей. Після щасливої і несподіваної зустрічі сини пішли в пустелю служити Богові, а батьки, роздавши майно вбогим, вступили до монастирів, де свято закінчили своє життя.

Перенесення чесних мощів св. Йоана Золотоустого Царгородський патріарх св. Іван Золотоустий помер 407 року в місті Комани у Малій Азії. У 434 році за наказом імператора Теодосія нетлінні мощі св. Івана перенесли до Халкидона. Під час перенесення св. мощей зцілився один каліка. Потім святі мощі перевезли до царгородської церкви Святих Апостолів і помістили на патріаршому вівтарі. Того дня під час урочистої св. Літургії зцілилося багато хворих.

Прп. Єфрема Сирина Святий Єфрем Сирійський народився у місті Нисибії у Сирії. Був учнем нисибійського єпископа св. Якова, з яким побував у 325 році на Вселенському Соборі в Нікеї. Пізніше Єфрем поселився у печері серед скель міста Едесси, де вів надзвичайно суворе життя. Він не був затворником, а займався всіма церковними справами в Едессі і мав дуже великий вплив на людей. У 373 році Єфрем закінчив своє богоугодне життя, хоч є відомості, що він уснув 379 року. Його святі мощі спочивають у церкві в Едессі. Папа Венедикт XV у 1920 році проголосив св. Єфрема Учителем Церкви. Св. Єфрем був великим проповідником, марійським поетом, тлумачем Святого Письма й відважним оборонцем Христової віри. Його молитву "Господи і Владико життя мого" у нашій Церкві відмовляють з поклонами на богослужіннях у часі Великого посту.

Перенесення мощів сщмч. Ігнатія Богоносця Святий Ігнатій Богоносець загинув мученицькою смертю в Римі за імператора Траяна, який наказав кинути його на розтерзання звірам. Вірні позбирали кості св. Ігнатія і поховали у Римі. Згодом святі мощі відіслали до Антіохії, де їх поховали у храмі на дафнійському передмісті. У 450 році святі мощі перенесли до нової церкви, збудованої на місці зруйнованої поганської богині Фортуни. Мощі св. Ігнатія прославилися численними чудами. У середині VII ст. їх перенесли до Рима в церкву св. Папи Климента.

Трьох святителів: свв. вел. архиєреїв Василія Великого, Григорія Богослова і Йоана Золотоустого; Св. сщмч. Іполита. Cвяткуємо пам'ять трьох великих і дуже визначних єрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святого Василія Великого, святого Григорія Богослова і святого Йоана Золотоустого. У нашому народі цей празник знаний як свято Трьох святих. Отці, три єрархи-святителі — це велетні віри, духа, святости й науки. Вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, вони пояснили нам догми про Святу Тройцю, Христове божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги Східна Церква називає їх у своїх богослужбах рівноапостольними, органами Свя­того Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Усі троє жили в IV столітті — золотому віці християнської віри. Святий Василій і святий Григорій це сини славної Кападокії (Мала Азія), близькі друзі і майже однолітки. Святий Йоан Золотоустий — антіохієць і молодший від них на 20 літ. Усіх їх єднала апостоль­ська ревність за святу віру і спасення душ.

Чудотворців і безсрібників Кира та Йоана; Прп. Івана Боско. Кир жив у III ст. в єгипетському місті Олександрії за часів правління імператора Діоклетіана, відомого як жорстокий гонитель християн. Він був побожним лікарем, який не брав жодної винагороди, а закликав людей не грішити, бо недуги часто є наслідком грішного життя. Згодом він вступив до монастиря в Арабії. Бог дав йому чудесний дар лікувати недужих молитвою. Пізніше до нього долучився колишній вояк Іван, який прийняв св. Хрещення. Довідавшись про ув'язнення побожної християнки Атанасії та трьох її малолітніх дочок у єгипетському Канопі, Кир та Іван вирушили, щоб підтримати їх на дусі. Але побожних мужів також ув'язнили та жорстоко мучили, схиляючи до відступництва від Христової віри. Потім невинним дівчатам і матері відрубали голови, а Кира та Івана убили мечем 311 року. Їхні святі мощі, що прославилися багатьма чудами, спочивають у церкві св. Михаїла у Мюнхені.

Мученик Трифон народився в убогій християнській сім'ї і жив у селі Кампсиді, що в Малій Азії. Він відзначався даром чудотворення. Під час переслідування християн за правління імператора Декія, Трифона і його товариша Респіція було ув'язнено за те, що вони поклонялися Христові, а не поганським божкам. У нікомидійській в'язниці вони мужньо переносили жорстокі тортури: їм забивали цвяхи у ступні, бичували та обсмалювали смолоскипами. Під час мук явився їм Божий ангел, який поклав на їхні голови прегарні корони. Наступного дня Трифона і Респіція жорстоко побили батогами з прив'язаним оловом, а потім відрубали голови. Сталося це 250 року. Їхні святі мощі перенесли до Єрусалима, а згодом – до Рима.