Прп. Макарія Єгипетського Святий Макарій Єгипетський народився 300 року в Єгипті. Уже в юні роки покинув світське життя і жив у малій келії поблизу села. У перші роки його самітного життя одна грішна жінка пустила наклеп, начебто Макарій вчинив над нею насилля. Побожний пустельник терпеливо зносив зневагу і наругу від людей, поклавшись в усьому на Господа. Коли наклепниця не могла народити дитину, то зрозуміла, що вчинила гріх і зізналася, що Макарій невинний. Тоді люди вирішили просити в нього вибачення, але 30-літній Макарій, довідавшись про це, втік у Скитську пустелю в Єгипті. 340 року його було висвячено на священика. Життя Макарія було дуже суворим, а їв він тільки раз на тиждень. Він повчав своїх учнів: "Упродовж останніх 20 літ я ніколи не їв, не пив і не спав стільки, скільки потребувало моє тіло". До Господа Макарій відійшов у 390 році, проживши 60 літ у пустелі, де він був духовним батьком багатьох святих пустельників.

Прп. й богоносного Євтимія Великого Святий Євтимій Великий народився 378 року у вірменському місті Мелітині, де він пізніше був священиком і настоятелем монастирів. Згодом Євтимій потайки вирушив до Святої Землі і оселився у келії біля Єрусалима. Проживши п'ять років, він віддалився вглиб пустелі. Згодом біля його печери почали поселятися побожні пустельники. Так постав монастир, настоятелем якого Євтимій призначив побратима Теоктиста, а сам почав вести в пустелі Рува над Мертвим морем самітне і дуже строге життя. Завдяки його чуду зцілення сина арабського князя багато арабів навернулися до Христової віри. Представники Євтимія брали участь у Вселенських Соборах в Ефесі 431 року та Халкідоні 451 року. Уснув Євтимій 473 року, провівши 68 літ у пустелі.

прп. Максима Ісповідника Преподобний Максим Ісповідник народився в Константинополі біля 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. Юнаком він отримав різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів богословською діалектикою. Коли преподобний Максим вступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився в Хрисопольську обитель (на протилежному березі Босфору - нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг. Своїм смиренням він заслужив пошану від братії і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, через свою незвичайну скромність, він, за його власними словами, "залишався простим ченцем". 633 року на прохання одного майбутнього богослова святителя Єрусалимського Патріарха Софронія (пам'ять 11 березня), преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.  Імператор Констанс II наказав схопити преподобного Максима за засудження ним монофелітської єресі. Цей наказ був виконаний через п'ять років, у 654 році. Преподобного Максима звинуватили у зраді вітчизні і ув'язнили. У 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений у Константинопольську в'язницю. Преподобного разом з двома його учнями піддали найжорстокішим тортурам: кожному відрізали язик і відрубали праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь здійснив чудо: усі вони знову отримали здатність говорити і писати. Преподобний Максим уснув 13 серпня 662 року.
мч. Неофіта Святий Неофіт жив у місті Нікеї в Малій Азії за правління Імператора Діоклетіана. Він був таким побожним юнаком, що Бог прославив його чудами, коли він мав тільки 10 років. Згодом Неофіт жив у печері, де прославляв Бога своїм подвижницьким життям. Загинув мученицькою смертю 290 року за Христову віру під час переслідування християн.
мчч. Євгенія, Кандида, Валеріяна й Акили

ап. Тимотея Святий Тимотей походив з міста Лістри, що в Малій Азії. Коли св. Павло повертався із Собору, який відбувався 50 року в Єрусалимі, то взяв зі собою Тимотея, з яким подався у далекі місійні подорожі. Тимотей був найкращим учнем і найвірнішим духовним сином св. Павла в його апостольській праці і разом з ним пройшов Малу Азію, Македонію і Грецію. Тимотей перейняв усі чесноти св. Павла. З Рима св. Павло написав до нього два листи-послання. Тимотей був єпископом міста Ефеса, що у Малій Азії, і довгі роки управляв Ефеською Церквою. Він загинув мученицькою смертю від рук поган 97 року. Його мощі, при яких діялися численні чуда, у 356 році урочисто перенесли до Царгорода і поклали в церкві Святих Апостолів.
прпмч. Атанасія Перського Преподобномученик Анастасій Перський був сином перського волхва Вава. Будучи язичником, він носив ім'я Магундат і служив у війську персидського царя Хозроя II, який 614 року у звитяжній війні проти греків розграбував святе місто Єрусалим і відвіз до Персії Животворящий Хрест Господній. Великі чудеса, які діялися від Хреста Господнього, вражали персів. Серце хлопця Магундата зажевріло бажанням дізнатися більше про велику святиню. Розпитуючи всіх про Святий Хрест, хлопець дізнався, що на ньому зазнав розп'яття Сам Господь для спасіння людей. Він ознайомився з істинами християнської віри в місті Халкидоні, де на деякий час зупинилися війська Хозроя. У хрещенні прийняв ім'я Анастасій, а потім став ченцем і провів сім років в чернечих подвигах і працях в одному з Єрусалимських монастирів. Його схопили як християнина і представили на суд. Правитель всіляко намагався схилити святого Анастасія до зречення від Христа, загрожуючи йому муками і смертю і обіцяючи почесті і земні блага. Але святий залишився непохитним. Тоді його піддали катуванням: били палицями, роздрібнили гомілки, підвішували за руки, прив'язавши до ніг важкий камінь, морили голодом, виснажували важкою роботою в каменоломнях з іншими в'язнями. Тоді, за наказом царя Хозроя, святого мученика Анастасія у 628 році задушили.

свщмч. Климента, єп. Анкирського та мч. Агатангела Святий Климентій Анкирський народився 250 року в місті Анкирі у Малій Азії за правління Імператора Діоклетіана. Після смерті батьків ним опікувалася побожна християнка Софія. У той час у Галатії настав голод, і погани, які не мали чим годувати дітей, викидали їх на вулицю. Тих нещасних Климент і Софія забирали додому, годували їх, навчали правд святої віри й готували до таїнства Хрещення. Климентія так любили в Анкирі, що коли йому виповнилося 20 років, його обрали єпископом. За наказом імператора Діоклетіана, жорстокого гонителя християн, Климентія ув'язнили і мучили різними способами. Діоклетіан, уражений дивним терпінням святого Климентія, відіслав його в Никомидію до свого співправителя Максиміліяна. Дорогою до святого приєднався його учень Агатангел, що бажав страждати і померти за Христа разом з єпископом Климентом. Імператор Максимільян віддав святих Климентія і Агатангела правителю Агрипину, який піддав їх таким нелюдським катуванням, що навіть у глядачів-язичників з’явилося співчуття до мучеників і вони побили камінням мучителів. Після смерті Максиміліяна святий Агатангел був усічений мечем. Коли ж Климентій з Божого Провидіння вийшов на волю і згодом в неділю відправляв Службу Божу, до церкви вбігли вояки і відрубали йому при престолі голову. Відбулося це 312 року. У XIII ст. хрестоносці вивезли голову св. Климентія до Франції.
Блаж. Пратулинських мчч. Цього дня Українська Греко-Католицька Церква святкує пам'ять пратулинських мучеників. Село Пратулин знаходиться неподалік міста Холм у Польщі, яке колись належало до Холмської греко-католицької єпархії. Жителі цього села були свідомими греко-католиками і не хотіли переходити на урядове православіє, яке уряд Росії, зайнявши Підляшшя, насильно запроваджував у цьому регіоні. У січні 1874 року понад 500 вірних греко-католиків села Пратулин зібралися біля своєї церкви з метою не впустити православного священика до храму. Тоді царський урядовець дав наказ стріляти по відважних пратулинцях. Серед них було 13 мужніх чоловіків, які на місці загинули. Ось їхні імена: Данило Кармаш, Лука Бойко, Вартоломій Осип'юк, Онуфрій Василюк, Пилип Герилюк, Констянтин Бойко, Микита Грицюк, Ігнатій Франчук, Вінкентій Левонюк, Іван Андреюк, Констянтин Лукашук, Максим Гаврилюк і Михайло Ваврищук. 6 жовтня 1996 року Папа Іван Павло II під час свого перебування в Польщі проголосив мучеників з Пратулина блаженними.

прп. Ксенії Римлянки Свята Ксенія Римлянка називалася Євсевією і походила з родини заможного сенатора в Римі. Невинна й надзвичайно побожна Євсевія мріяла про те, щоб душею і тілом належати лише одному Ісусові. Тим часом батьки, що не здогадувалися про наміри дочки, вже готувалися до її весілля. Тоді Євсевія разом з двома служницями втекла з дому на малозаселений острів Коа, де вони почали вести життя великого самозречення. Євсевія назвала себе Ксенією, тобто чужою, щоб ніхто не довідався, хто вона і звідки. Невдовзі Ксенія заснувала в карійському місті Милассі монастир і стала його ігуменею. Єпископ Павло висвятив Ксенію на дияконису, щоб вона робила різні послуги в церкві й опікувалася жінками. Господь покликав її по небесну нагороду 450 року. У час успіння Ксенії над монастирем з'явився блискучий хрест у сяючому вінку, який супроводжував похоронну процесію аж до місця поховання праведної ігумені.

Григорія Богослова, архиєп. Царгородського Святий Григорій Богослов народився 329 року в Аріянзі у Малій Азії. Покинувши блискучу кар'єру юриста, він разом зі св. Василієм Великим декілька років життя провів у понтійській пустелі у молитві, пості та роздумах над Святим Письмом. Потім батько Григорія, св. Григорій Старший, який був єпископом Назіянза, висвятив його на священика. Згодом Григорій став єпископом у м. Сазимі. У 375 році він пішов у Ісаврійську Селевкію, де провів п'ять років аскетичного життя. 381 року Григорій став царгородським патріархом. У той час він виголосив свої славні проповіді про Пресвяту Трійцю, за які Халкідонський Собор назвав його Богословом. Григорій очолив II Вселенський Собор у Царгороді 381 року. Незабаром він зрікся патріаршого престолу й головування на Соборі і виїхав до Назіянза, де управляв батьківською єпархією. Помер Григорій Богослов 389 року в Аріянзі. Його мощі спочивають на вівтарі базиліки св. Петра у Ватикані.