Передсвяття Різдва Богородиці, мч. Созонта Святий Созонт жив у Малій Азії і був пастухом. Одного дня уві сні явився йому Ісус Христос і наказав піти з Ним на смерть. Прокинувшись, Созонт поспішив до Помпейополя. За Божим натхненням він увійшов до поганської святині, розбив золотого божка на дрібні шматки, а золото роздав бідним. Коли погани побачили розбитого ідола, відразу ув'язнили декількох християн. Довідавшись, що невинні люди терплять за його вчинок, Созонт пішов до судді і заявив, що це він розбив божка. Суддя обіцяв відпустити його на волю, якщо поклониться розбитому божкові, але Созонт тільки засміявся з такої пропозиції. Після жорстоких мук староста наказав спалити Созонта живцем 304 року.

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії Один з великих празників, що стоїть на початку нашого церковного року це празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як видно зі слів тропаря празника, то це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої "засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш". Вже зійшла рання зірка, тож і схід сонця недалекий. На велике значення цього празника вказує і його велична назва в наших богослужбових книгах: "Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії". На чому базується встановлення цього празника? Яка його історія та значення?

Свв. і праведних богоотців Йоакима й Анни Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці наша Церква вшановує пам'ять: "Святих і праведних богоотців Йоакима й Анни". Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа, їм свята Церква віддає особливу честь. Тому й звуться вони в нашому богослуженні "богоотцями". їхнього молитовного заступництва просимо кожного дня на відпусті церковних служб.
мч. Северіяна Святий Северіян потерпів смерть за Христа в Севастії Вірменській під час гонінь за правління імператора Лікінія на початку IV століття.

мчцц. Минодори, Митродори й Німфодори Святі Минодора, Митродора і Німфодора були рідними сестрами. Жили вони в Бітинії у Малій Азії у час правління імператора Максиміана, жорстокого гонителя християн. Свята любов до Христа так заполонила невинних дівчат, що вони покинули батьківський дім і почали вести в печері життя молитви та посту, цілковито посвячене Богові й спасінню душі. Коли про побожних дівиць довідався поганський староста Фронтон, то наказав привести їх до себе. Побачивши перед собою трьох дівчат надзвичайної краси, почав намовляти їх відректися Христа. Коли ж ні обіцянками багатства, ні погрозами не вдалося йому похитнути дівчат у святій вірі, тоді він звелів їх жорстоко замучити 304 року.

прп. Теодори Олександрійської Свята Теодора Олександрійська жила у III ст. Юнкою вступила до монастиря, де своєю працею, молитвою і постом жертвенно служила Богові. Наша Церква прославляє св. Теодору словами: "Забажавши гарної краси Жениха, Теодоро, ти захотіла стати невістою Христовою і прикрасила себе всілякими добрими ділами і трудами стриманості; тому з Христом царюєш у його весільній світлиці".

св. свщмч. Автонома Cвятий Автоном був єпископом у Римі. За часів імператора Діоклетіана, який почав переслідування християн, він вирушив до Малої Азії, де навернув багато поган до святої віри. Автоном працював також в Ісаврії, Лікаонії та в країнах, що над Чорним морем. Поблизу міста Сореоса, де жив Автоном, у місцевості Лімні християни зруйнували поганську святиню. Розлючені ідолопоклонники напали на місто Сореос, вдерлися до церкви і вбили Автонома при вівтарі під час Служби Божої 323 року. Пізніше мощі св. Автонома християни знайшли нетлінними.

Предсвяття Воздвиження чесного й животворного Хреста. Свщмч. Корнилія сотника Святий Корнилій жив у Кесарії Палестинській, був поганським сотником. У Діяннях апостолів описано навернення і св. Хрещення Корнилія з рук св. апостола Петра, який з Яффи прибув до його дому. Згодом він покинув військову службу та почав проповідувати Христову віру разом з апостолами. Був висвячений св. Петром на єпископа Кесарії Палестинської. Опісля Корнилій перейшов до міста Скепсії, де поганський князь Димитрій наказав йому в святині поклонитися божкам. Відмовившись від ідолопоклонства, Корнилій вийшов зі святині, яка одразу завалилася. Він врятував молитвою від неминучої смерті жінку і сина князя Димитрія, які опинилися під звалищами поганської святині. Побачивши це чудо, Димитрій охрестився, а згодом і майже всі жителі міста. У Скепсії Корнилій залишився аж до своєї смерті. Його мощі Бог прославив численними чудами.