"Хто не має милосердя, той перестає бути людиною"

Ів.Золотоустий.

Милостиня, яку чинитиме людина щодо інших, слугуватиме її  визволенням від гріха та водночас возноситиме її до рівня досконалості.

Жодна сила- ні небесна, ні земна не в змозі зупинити політ милостині, оскільки в її руках "рукопис самого Бога"

"... що одному зробили з братів моїх найменших, мені теж вчинили" (Мт.25:40).

Великий політ у милостині: вона розсікає повітря, залишає позаду місяць, піднімається вище від променів сонця, досягає до самих небес. Однак і там вона не зупиняється. Навпаки,  пронизує небо, обтікає сонми ангелів і лики архангелів та й всі вищі сили, опиняючись перед самим царським престолом.

Милостиня гарантує людині безпеку. Вона є супутницею у дочасному земному житті, яка ніколи не зрадить, а в складну хвилину стане опорою та захистом: "Вона діє і в час недуги твоєї, і в старості іде з тобою по житті, і ніколи не покидає. Вона учиняє тебе сильнішим від мудрих світу цього..."

Архиєпископ називає гроші, що призначені для пожертви, священними, або ж царськими. Тому особисті збереження людини є у безпеці, завдяки приналежності перших,  стануть абсолютно  захищеними, як царські. Святий Іван Золотоустий  говорить, що разом з будь-яким ділом милостині людина  вводить у свій дім самого Христа і одержує потрійну винагороду за благодіяння: "багатство твоє Я  примножу, і дім твій збережу, і на небесах приготую тобі помешкання..."